Дослідження варіабельності ритму серця (ВРС) — один із найбільш надійних методів для прогнозу тривалості життя пацієнтів після перенесеного ІМ із серцевою недостатністю. Динаміка показників ВРС при добовому моніторуванні ЕКГ дозволяє спрогнозувати підвищений ризик раптової смерті, шлуночкові аритмії, частоту серцевих скорочень (ЧСС), ішемію міокарда та зміни інтервалу Q-T. Мета роботи — встановити особливості ВСР у пацієнтів із повторними інфарктами міокарда і серцевою недостатністю. Матеріали та методи. Обстежено 160 хворих із гострим повторним інфарктом міокарда та СН ІІ-ІІІ ФК. Дослідження варіабельності серцевого ритму проводили за 5-хвилинною реєстрацією за допомогою системи «Кардіолаб» виробництва фірми «ХАИ-МЕДИКА» (м. Харків, Україна). Результати та обговорення. Аналіз ВСР в обстежених пацієнтів залежно від кількості перенесених ІМ в анамнезі показав, що на момент госпіталізації спостерігається зниження вегетативного тонусу з переважанням симпатичної нервової системи. Зокрема, співвідношення LF/HF становило (1,65±0,2) ум. од. у хворих основної групи з повторним ІМ (2,45±0,9) ум. од. (p<0,0001), а третинним — (3,5±0,25) ум. од. (p<0,0001). Щодо ВСР, залежно від стадії СН, то SDNN однаково утримується у хворих із СН II та III стадій. Показник LF/HF залишався у хворих обох стадій ХСН підвищеним, що свідчить про перевагу симпатичних впливів на серце. Показник LF/HF був стабільно підвищеним при тривалості ХСН >6 років (2,89±0,18) ум. од. в основній групі (р<0,001) проти (1,65±0,2) ум. од. у здорових осіб. Типи діастолічної дисфункції істотно не впливали на ВСР. Висновки. Отже, згідно з аналізом показників варіабельності серцевого ритму, у всіх пацієнтів із повторними ІМ та СН, незалежно від кількості перенесених ІМ, стадії, тривалості СН та типу дисфункції лівого шлуночка, переважали симпатичні впливи на серце. Усі запропоновані схеми лікування приводили до достовірного покращення загальної ВСР, про що свідчить тенденція до зниження LF/HF.