Менопауза як біологічна подія є передвісником багатьох потенційних проблем зі здоров'ям, які можуть вплинути не лише на якість, але і часом на тривалість життя жінки [12]. Як відомо, природна менопауза передбачає закономірне припинення менструацій унаслідок зниження активності фолікулярного апарату яєчників. Про менопаузу, що настала, можна судити лише за наявності аменореї протягом 12 послідовних місяців [14]. Відлік початку менопаузи зазвичай ведеться від останньої менструації, але з упевненістю про її настання можна говорити лише через рік або більше. Іншого адекватного незалежного біологічного маркера для визначення цього явища не існує. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДАНИХ ТА ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ За даними проспективних епідеміологічних досліджень, середній вік початку переходу в стан менопаузи відповідає 45,5-47,5 рокам, і триває цей перехід в середньому 4 роки [9]. Близько 5-10% жінок перехід у стан менопаузи клінічно не відзначають, оскільки в них зберігаються регулярні менструації та відсутні симптоми дефіциту естрогену [15]. Згідно з сучасними уявленнями, в організмі жінок у перименопаузальному періоді відбуваються істотні зміни гомеостазу: знижується імунний захист, підвищується неінфекційна захворюваність і частота аутоімунних захворювань, втрачається основа кісткової тканини і розвивається остеопороз, починаються дегенеративні зміни в серцево-судинній системі. Всі клінічні прояви клімактеричного синдрому (КС) можна розділити на наступні клініко-патогенетичні групи [2, 3]: нейровегетативні-гіпо-або гіпертензія, головний біль, вестибулопатії, серцебиття у спокої, несприйняття високої температури, судоми, оніміння, «гусяча» шкіра, дермографізм, сухість шкіри, пітливість, набряки, алергічні реакції, екзофтальм, підвищена збудливість, сонливість, порушення сну, припливи жару, напади задухи, симпато-адреналові кризи;