ВступСерцево-судині захворювання є однією з ак-туальніших проблем охорони здоров'я у світі [1]. Їх розповсюдженість призводить до великого соціаль-но-економічного збитку за рахунок значних витрат на лікування та реабілітацію хворих даної категорії пацієнтів, а також за рахунок соціального забезпе-чення пацієнтів, що знаходяться на інвалідності, доля яких складає 50 % від загальної кількості людей, визнаних інвалідами серед дорослого населення [2]. В останнє десятиріччя для лікування ішемічної хво-роби серця (ІХС) широко використовуються методи хірургічної реваскуляризації міокарду такі, як аор-то-коронарне шунтування (АКШ), транслюмінарна балонна коронарна ангіопластика та стентування ко-ронарних артерій [3]. Підвищення їх безпечності та клінічної ефективності, вдосконалення хірургічної техніки дозволило значно розширити показання до цих втручань та суттєво збільшити кількість хворих, яким проводять ці процедури [4].
Обґрунтування дослідженняБезперечно, сучасні медикаментозні методи лікування та серцево-судина хірургія подовжують тривалість життя, однак якість життя цих хворих підвищується не суттєво [5,6]. Обмеження повсяк-денної активності оказує несприятливий вплив на спосіб життя таких пацієнтів. На сьогодні доказана ефективність реабілітаційних програм при ІХС та після інфаркту міокарду, окрім того, доведена еко-номічна ефективність використання реабілітаційних програм [7], що стало приводом, для розширення показів для проведення кардіореабілітації в США та Європі. Згідно світової статистики кардіологічні захворювання значно «помолодшали» і для молодих людей важливо покращення якості життя та повер-нення до передопераційної фізичної активності. Про-відні світові кардіологічні асоціації рекомендують не тільки вести активний спосіб життя, але і допов-нювати його регулярними фізичними тренуваннями середньої інтенсивності 4-5 разів на тиждень по 30-40 хвилин [8].Наявність супутньої патології, ускладнює піс-ляопераційний період хворих даної категорії, та ви-никає необхідність диференційованого призначення лікувально-реабілітаційних комплексів із застосу-ванням окремих фізичних факторів та ЛФК.Переваги використання гідрокінезотерапії у хворих з ІХС, обумовлені тим, що:-гімнастика проводиться в антигравітаційних умовах, коли мінімальні м'язові скорочення спро-можні визивати повний обсяг рухів; -вода природнім способом оказує опір рухам, оскільки цей опір діє м'яко, він легше долається м'я-зами, при цьому серцевий м'яз відчуває тренуючий вплив; -тиск води на грудну клітину оказує опір вди-ху та сприяє видиху; -сприяє укріпленню м'язів, які приймають участь в акті дихання, що дуже важливо у післяопе-раційних хворих.Таким чином, завдяки тренуванню у воді підвищується працездатність та фізична витрива-лість, що необхідно для проведення реабілітаційних заходів [9].Однак, не дивлячись на широке використання гідрокінезотерапії, особливості та механізми впливу даного методу в комплексній реабілітаційній програ-мі пацієнтів з ІХС після хірургічної реваскуляризації міокарду, ускладненою супутньою патологією зали-шаються до ...