Вивчено реакцію симбіотичних систем сої, створених контрастними за ефективністю штамами й Тn5-мутантами Bradyrhizobium japonicum на дію недостатнього водозабезпечення, досліджено можливість застосування екзогенного лектину як протектора негативної дії посухи на симбіотичний апарат сої. Виявлено, що недостатнє водозабезпечення негативно впливає на процеси формування і функціонування симбіотичних систем соя-B. japonicum усіх досліджених штамів ризобій та Тn5-мутантів. Встановлено, що застосування штаму B. japonicum Т21-2 для інокуляції насіння сої забезпечило формування більш ефективних симбіотичних систем за оптимального й недостатнього водозабезпечення рослин порівнянно з інокуляцією ризобіями штаму 646. Окрім цього з'ясовано, що в умовах недостатнього зволоження субстрату симбіотичні системи, створені за участю штаму Т21-2, формували меншу кількість, але активніших за азотфіксацією кореневих бульбочок порівняно з іншими дослідженими штамами. Доведено, що застосування екзогенного лектину для обробки насіння сої в концентрації 100 мкг/мл незалежно від рівня водозабезпечення активує діяльність симбіотичного апарату, підвищує активність аскорбат-і гваяколпероксидази у коренях та бульбочках рослин. Такі зміни в системах соя-B. japonicum імовірно вказують на їх вищу стресостійкість у несприятливих умовах, зокрема за недостатнього водозабезпечення, і дають підставу розглядати лектин насіння сої як протектор негативного впливу посухи.Ключові слова: Bradyrhizobium japonicum, гваяколпероксидаза, аскорбатпероксидаза, азотфіксувальна активність, бобово-ризобіальний симбіоз, екзогенний лектин, соя.