Безпліддя є однією з найважливіших і складних медико-соціальних проблем, яка привертає увагу вчених і практичних лікарів усього світу. Провідне місце в структурі безплідного шлюбу посідає трубноперитонеальне безпліддя. Частота трубно-перитонеального безпліддя коливається від 35 до 60% серед подружніх пар, які звертаються з приводу лікування безпліддя 1 .Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що подолати його вдається лише в 10-15% випадків 2 , незважаючи на широкий арсенал медикаментозних засобів та істотний прогрес у застосуванні ендоскопічних методик адгезіолізису й відновлення прохідності маткових труб. Ефективність лікування трубно-перитонеального безпліддя значно нижча, ніж ендокринного, і становить у середньому 20-25% 3 . За даними інших авторів, частота настання вагітності після реконструктивнопластичних операцій, виконаних навіть лапароскопічним доступом, не перевищує 21-28%. За даними закордонної й вітчизняної літератури, при проведенні контрольної лапароскопії після операційні спайки виявляються у 25-55% спостережень, а частота їх утворення залежить від характеру оперативного втручання, операційного доступу, наявності раніше перенесених оперативних втручань, методу профілактики повторного утворення спайок 4 .1 Юзько А.М. Женское бесплодие трубного происхождения: (обзор литературы). Здоровье женщины. 2017. № 2. С. 126-131.2 Pavlyuchenko M.I. Tactics of the choice of volume of surgical intervention in the diagnostics of volumetric uterine tube formations in women of reproductive age.