Peculiarities of the State Policy of Ukraine in the Field of Providing Cyber Security in Conditions of Hybrid War

Abstract

Мета. Під час дослідження визначити проблеми та перспективи правового регулювання кібернетичної безпеки в умовах гібридної війни та виробити на цій основі науково обґрунтовані пропозицій до національного безпекового законодавства України. Методи. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, а саме формально-логічний метод, логіко-семантичний метод та метод моделювання. Результати. У статті проаналізовано особливості державної політики України у сфері забезпечення кібернетичної безпеки в умовах гібридної війни. Після вивчення та аналізу наукових досліджень багатьох провідних учених у галузі адміністративного, конституційного та інших суміжних галузей права щодо проблематики кібернетичної безпеки та державної політики констатовано, що державна політика у сфері забезпечення національної безпеки (кібернетичної безпеки) відноситься до вищого інтегрованого елемента внутрішньої та зовнішньої політики України та являє собою систему цілей, а також сукупність принципів, норм, напрямків та форм діяльності органів державної влади у сфері забезпечення національної безпеки (кібернетичної безпеки) та стійкого соціально-економічного розвитку країни. Охарактеризовано Стратегію національної безпеки України, яка має загальнонаціональний характер та визначає загрози національній безпеці (кібернетичної безпеки) держави, першочерговою з яких у теперішніх складних для системи державного управління умовах виступає агресія Російської Федерації на території України. Висновки. У статті зроблено висновок, що існує необхідність щодо запровадження системи заходів, які включають: подолання декларативного характеру законодавства і скорочення розриву між законодавством і правозастосовною діяльністю в кібернетичній сфері, уточнення загроз кібернетичної безпеки України, а також утворення нових інститутів на кшталт Національного координаційного центру кібернетичної безпеки, які визначають рамки взаємодії і правил поведінки в Інтернет-просторі. У статті доведено, що окремі недоліки та рамковий характер Доктрини інформаційної безпеки України знижують ефективність і обмежують сферу її застосування, визначають хибний напрямок розвитку законодавства в кібернетичної сфері та вносять плутанину в процесі його застосування. У статті робиться висновок, що для належного забезпечення кібернетичної безпеки доцільним буде утворення відповідної системи правових відносин, що, у свою чергу, неможливо без перегляду категоріального апарату, доктринального і концептуального фундаменту законодавства в інформаційній сфері. Ключові слова: інформаційна сфера, національна безпека, інформаційне суспільство, кібернетичний простір, кібернетичні загрози.