Мета. Під час дослідження визначити проблеми та перспективи правового регулювання кібернетичної безпеки в умовах гібридної війни та виробити на цій основі науково обґрунтовані пропозицій до національного безпекового законодавства України. Методи. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, а саме формально-логічний метод, логіко-семантичний метод та метод моделювання. Результати. У статті проаналізовано особливості державної політики України у сфері забезпечення кібернетичної безпеки в умовах гібридної війни. Після вивчення та аналізу наукових досліджень багатьох провідних учених у галузі адміністративного, конституційного та інших суміжних галузей права щодо проблематики кібернетичної безпеки та державної політики констатовано, що державна політика у сфері забезпечення національної безпеки (кібернетичної безпеки) відноситься до вищого інтегрованого елемента внутрішньої та зовнішньої політики України та являє собою систему цілей, а також сукупність принципів, норм, напрямків та форм діяльності органів державної влади у сфері забезпечення національної безпеки (кібернетичної безпеки) та стійкого соціально-економічного розвитку країни. Охарактеризовано Стратегію національної безпеки України, яка має загальнонаціональний характер та визначає загрози національній безпеці (кібернетичної безпеки) держави, першочерговою з яких у теперішніх складних для системи державного управління умовах виступає агресія Російської Федерації на території України. Висновки. У статті зроблено висновок, що існує необхідність щодо запровадження системи заходів, які включають: подолання декларативного характеру законодавства і скорочення розриву між законодавством і правозастосовною діяльністю в кібернетичній сфері, уточнення загроз кібернетичної безпеки України, а також утворення нових інститутів на кшталт Національного координаційного центру кібернетичної безпеки, які визначають рамки взаємодії і правил поведінки в Інтернет-просторі. У статті доведено, що окремі недоліки та рамковий характер Доктрини інформаційної безпеки України знижують ефективність і обмежують сферу її застосування, визначають хибний напрямок розвитку законодавства в кібернетичної сфері та вносять плутанину в процесі його застосування. У статті робиться висновок, що для належного забезпечення кібернетичної безпеки доцільним буде утворення відповідної системи правових відносин, що, у свою чергу, неможливо без перегляду категоріального апарату, доктринального і концептуального фундаменту законодавства в інформаційній сфері. Ключові слова: інформаційна сфера, національна безпека, інформаційне суспільство, кібернетичний простір, кібернетичні загрози.
