Personalization of Treatmental Tactics in Acute Periitonitis

Abstract

ПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ ПРИ ГОСТРОМУ ПЕРИТОНІТІ Резюме. У роботі обґрунтовано принципи персоналізованого підходу до лікування хворих на перитоніт шляхом комплексної оцінки результатів клінічних, лабораторних, інструментальних та генетичних досліджень, які дозволяють визначити індивідуальні особливості проявів патологічних та компенсаторних процесів, наведені результати застосування такої тактики. Мета. Покращити результати лікування хворих на перитоніт, зменшити частоту виникнення ускладнень. Матеріал та методи. Клінічний матеріал становили 226 пацієнтів з гострим перитонітом, у яких проведено комплексне клінічне, лабораторне, інструментальне обстеження. Окрім загальновизнаних лабораторних параметрів, визначали рівні цитокінів та серотоніну, проводили аналіз алелей поліморфних ділянок генів IL1β (-511С/Т) та 5-HTTLPR за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Результати. Виявлені суттєві відмінності вираженості процесів пероксидації, протеолізу, фібринолізу при різних формах перитоніту, встановлений їх зв᾽язок з розповсюдженням запального процесу та варіантами гену IL1β (-511С/Т). Доведено, що однією з причин виникнення післяопераційного парезу кишок є порушення серотонінергічних механізмів регуляції його скоротливої здатності, які тісно пов'язані із варіантами гену 5-HTTLPR. Виявлені генетично детерміновані індивідуальні особливості запального процесу в очеревинній порожнині стали підґрунтям для розробки персоналізованих алгоритмів лікувальної тактики, вдосконалення етапів оперативного втручання та медикаментозне лікування, розробки методів профілактики різних ускладнень. Висновок. Для покращення результатів лікування пацієнтів на гострий перитоніт доцільно застосовувати персоналізовану лікувальну тактику, яка базується на результатах комплексної оцінки клінічних, лабораторних, інструментальних та генетичних досліджень.