Porno(u)topia of Marquis de Sade: “Philosophy in the Bedroom” vs “Symposium”

Abstract

«Nous allons sans doute humilier ici l'orgueil de l'homme, en le rabaissant au rang de toutes les autres productions de la nature, mais le philosophe ne caresse point les petites vanités humaines; toujours ardent à poursuivre la vérité, il la démêle sous les sots préjugés de l'amour-propre, l'atteint, la développe et la montre hardiment à la terre étonnée» [Sade 2010: 151]. За фасадом історичної будівлі філософії, прикрашеним концептуальними творіннями знаних майстрів думки, систематиків і критиків, ортодоксів і ревізіоністів, іноді зустрічаються, скажімо так, досить делікатні фігури, яких навряд чи згадають у першому або навіть десятому десяткові тих імен, що їх мають неодмінно знати філософські неофіти. Саме до таких контроверсійних фігур належить Донасьєн Альфонс Франсуа де Сад, маркіз, якому зазвичай додають епітет «божественний». За його життя годі було й фантазувати про настання часів, коли він вийде з тіні маргіналій, естетичних чи етичних, і, зрештою, «шкільна філософія» залучатиме його твори до курсів, що їх мають засвоювати випускники філософських факультетів. Проте не можна сказати, що Садце забуте, й поготіввикреслене з історії (філософії) ім'я. Про нього ніколи не забували: і тому, що цензори (насамперед релігійні) постійно нагадували, що всі твори цього «чудовиська» заборонено, і тому, що цей заборонений плід (не)людської фантазії привертав постійну увагу прихильників і/або критиків. Однак лише після відкриття Сада сюрреалістами настав час інтелектуалам (літературним критикам і філософам) спробувати збагнути стилістичні й змістовні особливості його найодіозніших текстів. Здається, і самому Садові було би приємно, що тут йдеться не про етичну реабілітацію його поглядів. Йому вдалося так написати свої книжки, що навіть визнаючи їхню пародійність, навряд чи хтось наважився би знайти в них щось на кшталт богошукання чи соціальної справедливості. Бо, як відзначив ще П'єр Клосовскі, якому належить чи не найперша інтерпретація Сада-філософа, саме в атеїзмі та антисоціальній спрямованості полягає сенс садівської експериментальної думки [Klossowski 1991].