Метод Ферма вважається кращим при факторизацiї чисел N=pq у випадку близьких p i q. Обчислювальна складнiсть базового алгоритму методу визначається кiлькiстю пробних значень Х при вирiшеннi рiвняння Y 2 =X 2-N, а також складнiстю арифметичних операцiй. Для її зниження запропоновано в якостi допустимих розглядати тi з пробних Х, для яких (X 2-N)modbb є квадратним залишком по модулю bb, названого базовым. При використаннi базової основи модуля bb число пробних Х зменшується в число раз, близьке до Z(N,bb)= =bb/bb*, де bb*-число елементiв множини Т коренiв рiвняння (Ymodb)2modb=((Xmodb) 2-Nmodb)modb, а Zкоефiцiєнт прискорення. Визначено, що на величину Z(N,bb) впливають значения залишкiв Nmodp (при р=2 використовуються залишки Nmod8). Запропоновано постановку задачi пошуку bb з максимальным Z(N,bb) при обмеженях на обсяг пам'ятi ЕОМ, де визначаються показники степенiв простих чисел-множникiв bb, та спосiб її вирiшення. Для зменшення числа арифметичних операцiй з великими числами попонується замiсть таких виконувати операцiї зi значеннями рiзниць мiж найближчими значеннями елементiв множини Т. Тодi арифметичнi операцiї множення i додавання з великими числами виконуються рiдко. А якщо квадратний корiнь з X 2-N визначати тiльки у випадках, коли значення (X 2-N)modb будуть квадратними залишками для багатьох рiзних основ модуля b, то обчислювальною складнiстю цiєї операцiї можна знехтувати. Встановлено, що тодi запропонований модифiкований алгоритм методу Ферма для чисел 2 1024 забезпечує зниження обчислювальної складностi в порiвняннi з базовим алгоритмом в середньому в 10 7 раз Ключовi слова: факторизацiя, метод Ферма, обчислювальна складнiсть, базова основа, прорiджування, квадратнi залишки