Postoperative eventration

Abstract

Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", м. Чернівці ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНА ЕВЕНТРАЦІЯРезюме. У статті представлено проблеми виникнення післяопе-раційної евентрації. Розглянуто питання стосовно її етіології, патогенезу, класифікації, запобігання розвитку та лікування. Особливу увагу приділено способам запобігання післяопераційної евентрації шляхом превентивної абдомінопластики із застосу-ванням сітчастих алотрансплантатів. Відмічено їх переваги та недоліки, а також зазначено питання, які потребують подальшо-го вивчення.Ключові слова: післяоперційна евентрація, сітчастий алотрансп-лантат.Евентрація -це гостро розвинутий дефект в очеревині та м'язово-апоневротичному шарі, внаслідок чого створюється умови для розгерме-тизації черевної порожнини та виходу нутрощів за її межі [7,19, 24, 26].Частота виникнення цього ускладнення, за даними вітчизняних та іноземних авторів, стано-вить від 0,5 до 2,35%, а повторної -12,5% [7, 8].Післяопераційна евентрація є одним із найбільш небезпечних ускладнень в абдомі-нальній хірургії, при виникненні якого відзначаєть-ся досить висока летальність, яка сягає до 20%, а за даними деяких авторів -до 65%. Особливо велика летальність у випадку виникнення евент-рації на тлі гнійної рани [8,19, 24, 26].Високий відсоток летальних випадків пояс-нюється супутньою патологією або післяопера-ційними ускладненнями такими, як перитоніт, кишкові нориці, непрохідність кишечнику тощо [21].На сьогодні існує досить значна кількість кла-сифікацій післяопераційної евентрації, проте вони мають ряд недоліків, що не дозволяє на їх основі вибрати оптимальну хірургічну тактику [6, 8].Основуючись на результатах досліджень ба-гатьох авторів, найбільш об'єктивною та прак-тичною слід вважати класифікацію, за якою роз-різняють чотири ступені післяопераційної евент-рації [8].При І ступені (підшкірна евентрація) має місце розходження всіх шарів черевної стінки, крім шкіри. При ІІ ступені (часткова евентрація) визна-чається повне розходження всіх шарів черевної стінки, але внутрішні органи залишаються в ме-жах черевної порожнини. При ІІІ ступені (повна евентрація) спостерігається повне розходження всіх шарів черевної стінки, при цьому рана запов-нена нутрощами. IV ступінь (справжня евентра-ція або евісцерація) -це вихід нутрощів за межі черевної стінки.Також усі післяопераційні евентрації умовно розділяють на дві групи -асептичні та септичні. Під асептичною евентрацією розуміють розход-ження країв рани та вихід нутрощів назовні, але за умови відсутності перитоніту та явних ознак ра-нової інфекції. Септична евентрація безпосеред-ньо пов'язана з первинним нагноєнням рани або вторинним її інфікуванням у зв'язку із розвитком перитоніту. Цей розподіл умовний, але саме він передусім визначає тактику лікування даної пато-логії [8, 18].Механізм розвитку евентрації складний. Будь-яка післяопераційна евентрація у своєму розвитку проходить стадію підшкірної. У деяких випадках ця стадія триває декілька діб і залишається непо-міченою або неправильно розцінюється як ін-фільтрат, допоки шкірн...

The role of intraperitoneal hypertension in the development of postoperative eventration in cancer patients

“…Вступ. Як відомо, у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини існує високий ризик виникнення післяопераційної евентрації та інших небезпечних ускладнень з боку післяопераційної рани, що зумовлено явищами вторинного імунодефіциту, кахексії, анемії тощо [1].…”

The Duration Influence of the Intra-Abdominal Hypertension on the Occurrence of the Postoperative Eventration

“…На сьогодні, незважаючи на розвиток сучасної медицини, частота розвитку післяопераційної евентрації залишається на досить високому рівні та становить від 0,5 до 2,35%. Летальність при розвитку цього ускладнення сягає 40-65%, особливо при виникненні на тлі гнійної післяопераційної рани [3,4].…”

“…Існує низка чинників, які сприяють виникненню евентрації. Загальними чинниками, які визначають схильність до розвитку післяопераційної евентрації, є старечий вік, супутні захворювання, екстренні операції, релапаротомія, пневмонія, цукровий діабет, кахексія тощо [3,5].…”

“…До місцевих чинників зараховують технічні недоліки при зашиванні операційної рани, запальні та гнійно-деструктивні зміни, а також порушення кровообігу у ділянці післяопераційного рубця [3,5].…”