Predicting the risk of diabetic retinopathy-associated macular edema in patients with type 2 diabetes mellitus

Mogilevskyy, S.; Panchenko, Iu.; Зябліцев, С. В.

doi:10.31288/oftalmolzh2019338

Cited by 5 publications

(4 citation statements)

References 0 publications

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…Several studies of the rs759853 single nucleotide polymorphisms (SNPs) have demonstrated that the C allele is significantly associated with increased risk of DR, while the T allele may be protective [26,29,50,[53][54][55][56][57][58][59]. This finding was replicated by a recent 2020 meta-analysis of 23 studies [60].…”

Section: Genetic Studies 41 Candidate Gene Studiesmentioning

confidence: 96%

“…Further, the rs9640883 has also been associated with DR pathogenesis. Specifically, the C allele has been implicated in an increased risk of DR, while the T allele has been associated with decreased risk [30,57,58,61]; however, while Abhary et al (2010) reported a significant association of rs9640883 with DR in general, they did not find this association to be significant after adjusting relevant clinical factors except for the duration of diabetes. The authors, therefore, suggest that the association of the rs9640883 allele with DR may be attributed largely to younger age at onset of diabetes [30], suggesting that this allele may be associated with the early development of diabetes as a confounding variable, rather than affecting the pathogenesis DR itself.…”

Section: Genetic Studies 41 Candidate Gene Studiesmentioning

confidence: 99%

See 1 more Smart Citation

Genetics of Diabetic Retinopathy, a Leading Cause of Irreversible Blindness in the Industrialized World

Bhatwadekar

Shughoury

Belamkar

et al. 2021

Genes

View full text Add to dashboard Cite

Diabetic retinopathy (DR) is a chronic complication of diabetes and a leading cause of blindness in the industrialized world. Traditional risk factors, such as glycemic control and duration of diabetes, are unable to explain why some individuals remain protected while others progress to a more severe form of the disease. Differences are also observed in DR heritability as well as the response to anti-vascular endothelial growth factor (VEGF) treatment. This review discusses various aspects of genetics in DR to shed light on DR pathogenesis and treatment. First, we discuss the global burden of DR followed by a discussion on disease pathogenesis as well as the role genetics plays in the prevalence and progression of DR. Subsequently, we provide a review of studies related to DR’s genetic contribution, such as candidate gene studies, linkage studies, and genome-wide association studies (GWAS) as well as other clinical and meta-analysis studies that have identified putative candidate genes. With the advent of newer cutting-edge technologies, identifying the genetic components in DR has played an important role in understanding DR incidence, progression, and response to treatment, thereby developing newer therapeutic targets and therapies.

show abstract

Section: Genetic Studies 41 Candidate Gene Studiesmentioning

confidence: 96%

Section: Genetic Studies 41 Candidate Gene Studiesmentioning

confidence: 99%

Genetics of Diabetic Retinopathy, a Leading Cause of Irreversible Blindness in the Industrialized World

Bhatwadekar

Shughoury

Belamkar

et al. 2021

Genes

View full text Add to dashboard Cite

show abstract

“…Майже у всіх хворих з ЦД 1-го типу, що мають стаж хвороби більше ніж 20 років, розвивається ДР, а для ЦД2 ця ймовірність зростає на цей термін до 80 %, близько половини пацієнтів з проліферативною ДР (ПДР) з високою ймовірністю матимуть сліпоту протягом 5 років захворювання [7]. Необхідно зазначити, що більшість пацієнтів з ДР не мають жодних симптомів, доки в них не розвинеться ПДР або діабетичний макулярний набряк (ДМН) [8].…”

Section: вступunclassified

“…При непроліферативній ДР (НПДР) розвиток ДМН відмічається у 3-38 % пацієнтів, при препроліферативній ДР -у 20-63 %, а при ПДР кількість збільшується понад 70 % [6]. Разом з цим існує й думка про незалежність розвитку ДМН від ступеня ДР [8].…”

Section: вступunclassified

Зв’язок Розвитку Макулярного Набряку При діабетичній Ретинопатії І Цукровому Діабеті 2-Го Типу З Вмістом У Крові Р-Селектину

Rykov,

Chugaev

2023

AOU

View full text Add to dashboard Cite

Актуальність. При діабетичній ретинопатії (ДР), що ускладнена діабетичним макулярним набряком (ДМН) за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД2), встановлено важливе значення запальних і протромбогенних змін, серед яких найбільше значення мають посилення експресії молекул ендотеліальної адгезії, у тому числі P-селектину. Мета дослідження: встановити зв’язок розвитку ДМН при ДР різного ступеня та ЦД2 з вмістом у крові Р-селектину. Матеріали та методи. Дослідження включало 124 пацієнти (124 ока) із ЦД 2-го типу, у яких за класифікацією ETDRS виявлена легка (29 очей, 1-ша група), помірна або тяжка (35 очей, 2-га група) непроліферативна ДР та проліферативна ДР (31 око, 3-тя група); контрольну групу становили 29 очей без ЦД. Всім пацієнтам були виконані загальноприйняті офтальмологічні дослідження, спектрально-доменна оптична когерентна томографія (ОКТ) з визначенням центральної товщини сітківки (ЦТС, мкм). ДМН встановлювали при збільшенні ЦТС вище від значень нормативної бази даних по полях ETDRS програмного забезпечення спектрально-доменної ОКT. Вміст Р-селектину у крові визначали імуноферментним методом (Invitrogen ThermoFisher Scientific, USA). Для статистичних досліджень використано програмні пакети MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. Вміст у крові Р-селектину при ДР та ЦД2 був вірогідно збільшеним порівняно з контролем (у 1,3 раза; p < 0,001), що при розподілі за стадіями зберігалося тільки для проліферативної ДР. Збільшення вмісту Р-селектину прямо корелювало з рівнем глікованого гемоглобіну та ЦТС. Тільки у пацієнтів з проліферативною ДР вміст Р-селектину за наявності ДМН був вищим, ніж без такого (у 1,2 раза; p < 0,001). При непроліферативній ДР вміст Р-селектину за наявності або відсутності ДМН не відрізнявся. Зв’язок збільшення вмісту Р-селектину з розвитком ДМН було підтверджено у регресійному аналізі (ВШ = 1,02; 95% ВІ 1,01–1,03). ROC-аналіз показав, що ця модель мала задовільні критерії тільки при проліферативній ДР (AUC = 0,85; 95% ВІ 0,68–0,95), що дозволило розрахувати межовий рівень прогнозу, який дорівнював 128,7 нг/мл (чутливість тесту 77,8 % і специфічність 69,2 %). Висновки. Результати дослідження підтвердили зв’язок між збільшенням у крові Р-селектину та розвитком ДМН при проліферативній ДР.

show abstract

Особливості Розвитку Діабетичного Макулярного Набряку І Різних Стадій Діабетичної Ретинопатії При цукровому Діабеті 2-Го Типу

Chugaev¹

2023

AOU

View full text Add to dashboard Cite

Актуальність. При початковому діагнозі цукрового діабету (ЦД) понад 25 % хворих уже мають ранню стадію діабетичної ретинопатії (ДР), а 60–80 % хворих із тривалістю ЦД 2-го типу понад 20 років мають ДР різного ступеня тяжкості. Близько половини пацієнтів з ДР з високою імовірністю матимуть сліпоту протягом 5 років захворювання, що обумовлено високим ризиком розвитку діабетичного макулярного набряку (ДМН). Мета дослідження: встановити особливості розвитку діабетичного макулярного набряку і різних стадій діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу. Матеріали та методи. Дослідження включало 124 пацієнтів (124 ока) із ЦД 2-го типу, у яких за класифікацією ETDRS виявлена легка (29 очей, 1-ша група), помірна або тяжка (35 очей, 2-га група) непроліферативна ДР і проліферативна ДР (31 око, 3-тя група); контрольну групу становили 29 хворих без ЦД. Усім пацієнтам були виконані загальноприйняті офтальмологічні дослідження, спектрально-доменна оптична когерентна томографія (ОКТ) з визначенням центральної товщини сітківки (ЦТС, мкм). ДМН встановлювали, якщо при виконанні спектрально-доменної ОКT за протоколом ETDRS показники ЦТС перевищували значення нормативної бази даних. Для статистичних досліджень використано програмні пакети MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. За віком наймолодшими були пацієнти з проліферативною ДР (на 6,2–6,4 року; p = 0,002). При цьому тривалість діабету була найбільшою саме в цих пацієнтів (12 років; p < 0,001). Частота ДМН серед пацієнтів з ДР становила 62,1 %. Вірогідної різниці щодо його частоти по групах пацієнтів із ДР виявлено не було (p > 0,2). Однофакторний регресійний аналіз виявив зниження (р < 0,001) ризику виникнення ДМН зі зростанням гостроти зору (СШ = 0,05; 95% ДІ 0,01–0,22) і зростання (р < 0,001) ризику ДМН із зростанням ЦТС (СШ = 1,02; 95% ДІ 1,01–1,03). Багатофакторний регресійний аналіз відібрав 3 значущих фактори ризику ДМН: тривалість діабету, гострота зору і ЦТС. Модель, що була побудована на виділених ознаках, адекватна (χ2 = 45,4; р < 0,001) при чутливості 88,1 % (95% ДІ 77,1–95,1 %) і специфічності 75,0 % (95% ДІ 57,8–87,9 %). Висновки. Наше дослідження показало відсутність прямої залежності ДМН від стадій ДР і дозволило визначити прогностичні ознаки його розвитку.

show abstract

Predicting the risk of diabetic retinopathy-associated macular edema in patients with type 2 diabetes mellitus

Cited by 5 publications

References 0 publications

Genetics of Diabetic Retinopathy, a Leading Cause of Irreversible Blindness in the Industrialized World

Genetics of Diabetic Retinopathy, a Leading Cause of Irreversible Blindness in the Industrialized World

Зв’язок Розвитку Макулярного Набряку При діабетичній Ретинопатії І Цукровому Діабеті 2-Го Типу З Вмістом У Крові Р-Селектину

Особливості Розвитку Діабетичного Макулярного Набряку І Різних Стадій Діабетичної Ретинопатії При цукровому Діабеті 2-Го Типу

Contact Info

Product

Resources

About