“…Останніми роками наукові дослідження присвячено визначенню низки ключових завдань механізмів громадського контролю кадрової політики: забезпечення ефективного збору, моніторингу, аналізу та оприлюднення інформації щодо змісту, змін до нього в нормативно-правові документи, що регламентують та визначають мету, завдання, засоби тощо державної кадрової політики в країні [2, 4, 10, 14, 23, 26, 27]; розробці альтернативних, з точки зору громадськості, рішень щодо реалізації та формування кадрової політики та їх впровадження на законодавчому рівні, можливості блокування чинних норм закону щодо призначення на ключові посади в державі, притягнення народних депутатів до відповідальності тощо [8,14,15,17,20,24,25]; розробці та впровадженню ефективних електронних засобів громадського контролю та моніторингу за усіма етапами кадрових процесів та кадрового забезпечення інститутів публічного управління, органів місцевого самоврядування, депутатів рад усіх рівнів, найвищих посадовців та президента країни [1, 8, 16, 18, 20 24, 29, 30, 32]; реалізації заходів щодо ефективної оцінки та контролю за службовою діяльністю публічних службовців, президента, депутатів усіх рівнів на основі сучасних інформаційних технологій та програмного забезпечення в режимі реального часу, дашбордів, інформаційних панелей тощо з можливістю блокування в реальному часі рішень, що на думку громадян, обмежують їх права та свободи, призводять до соціальноекономічного розшарування суспільства (наприклад, встановлення непропорційно високих заробітних плат, доплат, прийняття дискримінаційних законів тощо) [5,7,11,19,25,31]; впровадженню інформаційних технологій максимально швидкого та повного висвітлення результатів громадського контролю, формування рейтингів публічних службовців та депутатів усіх рад, президента країни в режимі реального часу із показниками, граничні значення яких мають запускати процедури усунення відповідних осіб з посад, а в разі виявлення ознак кримінальних злочинівпорушення правоохоронними органами карних справ [3,15,19,22,28].…”