“…Незважаючи на те, що класичні аналітичні розв'язки на підставі рівнянь Френеля та теорії ефективного середовища [6,8,9,10,14,17,21,26,42,43] показують добру кореляцію результатів з натурними експериментами, на практиці для усунення згаданих вище проблем багаторазового відбиття на товстих підкладках та труднощів досягнення великих значень пропускання, низьких втрат та надійних характеристик, перед тим, як розпочати процес виготовлення поляризатора терагерцового випромінювання, повинні бути проведені числові експерименти. Окрім цього, такі числові розрахунки можна легко розширити на складніші перспективні конструкції багатошарових поліризаторів [11,42,50], чи поляризаторів на підставі мета-або композитних матеріалів [5,18,25]. Найчастіше для синтезу характеристик поляризаторів використовують числові моделі, що базуються на суворому аналізі сполучених хвиль (Rigorous coupled-wave analysis, RCWA) [9,27,32,46,48], методі скінченних різниць часової області (Finite-difference time-domain method, FDTD) [11,16,28] та методі скінченних елементів (Finite element method, FEM) [13,42,44,47].…”