У статті проведено систематичний огляд літератури зі стратегічного управління туристичними дестинаціями. Розглянуто наукові підходи до визначення терміну «туристична дестинація». Визначено, що в країнах пострадянського простору останнім часом поряд із терміном «дестинація» вживається поняття «туристична дестинація», як найважливіший елемент регіональної туристичної системи та суб’єкт управління регіональним розвитком. З’ясовано, що визначення «туристичної дестинації» суттєво різняться, що свідчить про відсутність консенсусу щодо її визначення як наукової категорії. Швидко зростаюча індустрія туризму була значно ослаблена через глобальні ризики, такі як пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну в 2022 році. Ці виклики створили необхідність до вивчення та застосування різних стратегій управління туристичними дестинаціями з урахуванням ряду зовнішніх факторів. Основною метою дослідження є визначення поняття туристичної дестинації в контексті менеджменту та огляд теоретичних підходів у цій галузі дослідження. На основі проаналізованих наукових концепцій з’ясовано, що однією з основних переваг стратегічного планування в туризмі є постійний моніторинг ефективності діяльності всіх залучених суб’єктів. Проводячи паралель між довгостроковим планом і короткостроковим планом, дослідження висвітлює різницю між стратегією управління туризмом і його маркетинговою тактикою. Основні етапи стратегічного планування в туризмі були визначені як тривалі та взаємозалежні. Крім того, у статті представлено огляд концепції маркетингу територій, яка виникла в тісному зв’язку зі стратегічним менеджментом. Туристичні дестинації мають свій власний імідж, який безпосередньо приваблює туристів, мотивує їх до отримання відповідних послуг і тим самим активізує всю туристичну систему окремого міста чи регіону.