The Depressive Concepts of Happiness

Abstract

In this article, the authors examine the problem of experiencing difficult life situations by persons with subclinical symptoms of depression through the prism of their mental representation of the problem of reaching happiness. The study empirically grounds on following: qualitative research (multiple case study) of subclinical depression; quantitative research of adaptation of Ukrainian migrants with high rates of depressiveness. On the basis of a multiple case study it is deduced that depressive concepts of happiness tend to be: 1) rigidly concentrated on the only one aspect of life; 2) over-demanding (especially toward others) to that extent that happiness seems unreachable; 3) over-evaluated, that can increase frustration and anxiety; 4) accompanied by expectation that happiness should occur itself. Impatience and whimpering are defined as peculiar feature of how a person with subclinical symptoms of depression passes through actual obstacles in reaching happiness. Considering these features, the depressive concepts of happiness appears to be quite infantile, therefore researches analyze the problems of persons with subclinical depression through the prism of the concepts of psychological infantilism. Specific presuppositions that underlie infantile expectations which had been explored during the study are revealed in the article. The quantitative study of migrants’ adaptation supports the theses of the childish nature of the depressive concept of happiness. Childhood scenario decisions and internalized parents’ drivers that are significantly related to depressiveness are given. The study highlights the role of biases and childhood decisions in irrational thinking of persons with subclinical symptoms of depression. These findings can contribute to understanding the problem of their social development.
 У цій статті автори розглядають проблему переживання складних життєвих ситуацій особами з субклінічними симптомами депресії крізь призму їх ментальної репрезентації проблеми досягнення щастя. Дослідження емпірично ґрунтується на якісному дослідженні (множинний аналіз випадку) субклінічної депресії та кількісному дослідженні адаптації українських мігрантів з високим рівнем депресивності. На підставі результатів аналізу випадків виснувано, що депресивна концепція щастя характеризується: 1) ри­гідною зосередженістю на єдиному аспекті життя; 2) надвимогами (особливо щодо інших) до такої міри, що щастя здається недосяжним; 3) надцінністю для суб’єкта, що може підвищувати фрустрацію й три­вогу; 4) очікуваннями, що щастя має статися само собою. Нетерплячість і капризування виокремлено як властиві ознаки переживання людиною із субклінічною депресією актуальних перешкод у реалізації бажа­ного. З огляду на ці ознаки, депресивна концепція щастя виступає як доволі інфантильна, тож дослід­ниці аналізують проблеми людей з субклінічною депресією також крізь призму концепцій психологічного інфан­тилізму. У статті розкрито виявлені в ході дослідження специфічні пресупозиції, що лежать в основі інфан­тильних очікувань. Кількісне дослідження адаптації мігрантів підкріплює тези про дитячу природу депресивної концепції щастя. Подано дитячі сценарні рішення та інтерналізовані батьківські драйвери, що найбільш значуще пов’язані з депресивністю. Дослідження підкреслює роль похибок судження і дитячих рішень в ірраціональному мисленні осіб з субклінічними симптомами депресії. Ці висновки можуть сприяти кращому розумінню проблеми їх соціального розвитку