Постановка проблеми. У системі економічних понять і категорій, що характеризують безперервний виробничий процес як постійне відтворення циклів «виробництво-розподіл-обмін-споживання», інвестиції займають важливе місце, забезпечуючи функціонування та розвиток суб'єктів господарської діяльності (СГД). Інвестиційна політика держави (макрорівень) та інвестиційна активність підприємств (мікрорівень) по суті визначають пропорції накопичення і споживання, тобто потенціал СГД у поточний час та рівень його стійкості у майбутньому. У кожній суспільно-економічній формації (СЕФ) мали місце свої підходи до методів та механізмів забезпечення інвестиційної активності. Вони визначались цінностями суспільства, провідними економічними моделями розвитку, що використовувались на різних рівнях суб'єктів господарювання (макро-, мезо-, мікрорівнях) тієї чи іншої СЕФ. Стан економіки України кінця ХХ-початку ХХІ ст. свідчить про її нестабільність, пов'язану із переходом на ліберальну модель, яка вже була пройдена західними країнами, рекомендована для використання країнам з перехідною економікою. У результаті неспівпадання матеріально-технічної бази економіки України із системою виробничих відносин прийняття цієї моделі викликало стрімке падіння економіки, деградацію виробничих сил, руйнування виробничих зв'язків, цінностей, професіоналізму і т.п. Інвестиційна діяльність промислових підприємств України на сьогодні має суттєві вади, потребує певної перебудови. У цьому сенсі необхідним є обґрунтування і розробка нових підходів формування та реалізації сучасної моделі інвестиційної активності підприємств України. Огляд останніх досліджень і публікацій. Діяльність, яка забезпечувала розширене відтворення у капіталістичному суспільстві, носить назву інвестиційної та мала місце у всіх СЕФ. Але якщо у тради