Мета статті полягає у розгляді концепту “денацифікація” з точки зору історичної перспективи та простеженні ходу його використання Російською Федерацією проти України на сучасному етапі. Методи. У роботі використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняльний, історичної герменевтики та семіотичного аналізу. Наукова новизна: вперше комплексно проаналізовано концепт “денацифікація” з історичної перспективи та його дослідження у контексті інформаційної складової сучасної російського-української війни. Висновки. “Денацифікація” повоєнної Німеччини, поряд із завданням покарання винних за нацистські злочини, мала на меті ще й “гуманітарну” операцію з перевиховання німців після війни та переформатування їхніх інформаційних і віртуальних систем під примусом та контролем держав-переможниць – учасників антигітлерівської коаліції, насамперед, США, СРСР, Великобританії, Франції. Початково превентивні заходи з денацифікації зводилися до декількох ключових блоків: унеможливлення відтворення нацизму через ліквідацію нацистських структур і юридичне виключення нацистів і мілітаристів з державних посад та відповідальних постів; ліквідація нацистської ідеології, нацистської партії, її формувань, афілійованих асоціаціай і відповідних їм організацій; скасування усіх законів та інших нормативних актів, що запроваджували й закріплювали дискримінацію за ознакою раси, національності, віросповідання або політичних переконань; демілітаризація; денацифікація освіти; арешти та інтернування членів нацистських організацій. Через відносну “м’якість” денацифікації, особливо в західних окупаційних зонах, сьогодні в історіографії часто говорять про її “фарс” та навіть “саботаж”. Однак рішучість у реалізації цієї політики в гуманітарній сфері (освіті, ЗМІ, мистецтві, публічному дискурсі тощо) дали таки помітний результат – Німеччина сьогодні є одним із лідерів демократичного світу. Натомість Російська Федерація, чий попередник СРСР денацифікував східну німецьку окупаційну зону, сама сьогодні перетворилась на державу-терориста, яка, як не парадоксально, продукує ідеї “денацифікації України”, які декларують вже у цілком практичній площині завдання із десуверенізації Української держави (аж до її повного знищення) та новітнього геноциду українського народу.