ВступНа сьогодні усе більшої уваги аграрії Європей-ського союзу та України звертають на вирощування перспективної зернової культури -тритикале озимого (Triticosecale Wittmack). Так, у 2000 році цю культуру в світі висівали на площі 1,2 млн га, у 2002 році -3,0 млн га, а у 2010 році -4,6 млн га [1][2][3].Тритикале озиме унікально поєднує комплекс господарсько-цінних ознак -стабільний високий по-тенціал урожайності зерна і зеленої маси, посилені адаптивні властивості (підвищена морозостійкість, посухостійкість, толерантність до засолення та під-вищеної кислотності ґрунтового розчину), комплекс-ний імунітет до грибних захворювань, високий вміст білка і лізину в зерні та основних поживних речовин у зеленій масі перетворює цю культуру в потужний фактор стабілізації зернового господарства в екстре-мальних умовах вегетації [1].Широкий вихід тритикале озимого в промис-лове виробництво викликає потребу у вивченні фіто-патогенного комплексу, особливо з огляду на можли-вості використання його для органічного землеробст-ва [4]. Відзначається, що поряд з підвищенням уро-жайності та якості зерна особливо у сортів тритикале, створених останнім часом, відбувається зниження польової стійкості проти збудників грибних хвороб, домінуючою серед яких є септоріоз листя [5].
Аналіз літературних даних та постановка проблемиВ останні роки септоріоз набув широкого по-ширення і шкідливості на зернових культурах, у т. ч. тритикале [1,3,6]. Збудниками хвороби є незавер-шені гриби роду Sерtоrіа порядку Sрhаеrорsіdа1еs. На зернових паразитують понад десять видів збудни-ків, серед яких найбільш поширеними і шкідливими є Sерtоrіа tritici (Mycosphaerella graminicola (Fuckel) Schroeter) -уражує переважно листя, та Phaeosphaeria nodorum (E. Müll.) Hedjar -уражує всі над-земні органи і колос у тому числі. Вони здатні ура-жувати також понад 20 видів злакових трав, які є ре-зерватами інфекції [7,8]. Стійкість сортозразків зер-нових до кожного із збудників септоріозу, ймовірно, має різну генетичну природу [9].Відомо, що інтенсивність розвитку септоріозу листя визначається у значній мірі метеорологічними умовами. Пікноспори поширюються, переважно, з краплями дощу і роси, вітер у цьому процесі має не-суттєве значення [10]. При цьому оптимальний тем-пературний діапазоном для розвитку хвороби скла-дає -+15-25 °С при вологості повітря більше 90 %. Латентний період захворювання (від зараження до фо-рмування перших пікнід) варіює залежно від сортових особливостей, вологості і температури та в модельних експериментах становить від 15 до 37 діб [11].
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ