Стаття присвячена актуальній для сучасної України проблемі – домашньому насильству, яке підриває основи життєдіяльності не тільки сім'ї, але й суспільства загалом. Зазначено, що громадськість як учасник взаємодії із державою, охоплює не хаотичну та механічну сукупність індивідів, які проживають на відповідній території, а учасників ефективної взаємодії, конструктивного діалогу та співпраці, тобто організована громадськість, а також та громадськість, що характеризується самоідентичністю і самосвідомістю, наявністю ідеалів та цінностей. Визначені сучасні форми взаємодії органів публічного управління та громадськості: залучення громадських організацій, їх спеціалізованих установ до надання комплексу послуг у сфері протидії насильству у сім'ї, залучення громадськості до участі у боротьбі проти жорстокого поводження із дітьми та право ініціювати на засіданні «дорадчого органу».