Вiтамiн Е був вiдкритий у 1922 роцi в лабораторiї Герберта М. Еванса (Herbert M. Evans), Унiверситет Калiфорнiї, Берклi, США, як рослинний фактор, який попере-джує плацентарну геморагiю та скасовує дi-єтично-обумовлену стерильнiсть у щурiв [1]. Термiн вiтамiн Е використовують стосов-но восьми спорiднених сполук природного (рослинного) походження, до яких належать чотири токоферола (насиченi форми вiтамi-ну Е) та чотири токотриєнола (ненасиченi форми вiтамiну Е з iзопреноїдним боковим ланцюгом), позначенi як α-, β-, γ-та δ- [2].Натепер є достатня кiлькiсть доказiв се-лективного накопичення α-токоферолу та, у значно меншiй кiлькостi, γ-токоферолу у плазмi та тканинах ссавцiв [2][3][4][5]. Це, в пер-шу чергу, пов'язано зi слабким розпiзна-ванням iнших форм вiтамiну Е печiнко-вим α-токоферол-транспортним протеїном, що веде до їх достатньо швидкої елiмiна-цiї з кровоплину. Пiсля кишкової абсорб-цiї вiтамiн Е, як жиророзчинний компо-нент, потрапляє до хiломiкронiв та лiмфа-тичним шляхом секретується у системну циркуляцiю. Пiд впливом лiпопротеїнлiпази (ЛПЛ) частина токоферолiв та токотриєно-лiв (будь-якi їх гомологи) зi складу хiломi-кронiв потрапляє у позапечiнковi тканини, а ремнанти хiломiкронiв транспортують вi-тамiн Е, що залишився, у печiнку. Тут за допомогою α-токоферол-транспортного про-теїну бiльша частина α-токоферолу потра-пляє до складу новоутворенних лiпопротеї-нiв дуже низької щiльностi (ЛПДНЩ), то-дi як надлишок α-токоферолу та iншi фор-ми вiтамiну Е екскретуються з жовчу. Слiд пiдкреслити, що α-токоферол-транспортний протеїн є критично важливим для здоров'я людини, оскiльки мутацiї цього бiлка при-зводять до важкого дефiциту вiтамiну Е, що характеризується неврологiчними порушен-нями, такими як атаксiя, та раптовою смер-тю, якщо не буде забезпечено надлишкового надходження вiтамiну Е, яке компенсує вiд-сутнiсть/недостатнiсть роботи α-токоферол- * Роботу виконано в рамках укладеного договору про сумiсну наукову дiяльнiсть без взаємних фiнансових зобов'язань мiж Харкiвською академiєю пiслядипломної освiти, ДУ Iнститут проблем ендокринної патологiї iм. В. Я. Данилевського НАМН України та Нацiональним iнститутом охорони громадського здоров'я та екологiї, м. Бiлтховен, Нiдерланди (узгодження б/н RIVM вiд 18.10.2008 р.) Адипоцитокiни та патерн чутливостi до iнсулiну у хворих на цукровий дiабет 2 типу, що лiкувалися n-3 полiненасиченими жирними кислотами .Автор гарантує вiдповiдальнiсть за все, що опублiковано в статтi. Автор гарантує вiдсутнiсть конфлiкту iнтересiв та власної фiнансової зацiкавленостi. Рукопис надiйшов до редакцiї 25.01.2015.