Аналіз Напрямів Удосконалення Системи Технічного Обслуговування І Ремонту Автомобільної Та Бронетанкової Техніки Державної Прикордонної Служби України

Abstract

У статті подано аналіз напрямів вдосконалення системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки у Державній прикордонній службі України. Розглянуто складові елементи системи та представлено способи реформування кожного з них. Враховано особливості, які характерні саме для органів Державної прикордонної служби України, такі як відокремлене розташування підрозділів охорони кордону та їх значне віддалення від служб і підрозділів управління та забезпечення. Серед елементів технічного обслуговування і ремонту розглянуто вироби (як об’єкти системи), засоби, виконавці та технічна документація. Запропоновано способи дозволять сформувати дорожню карту розвитку системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки у Державній прикордонній службі України в майбутньому. Встановлено, що на сьогодні найбільш актуальною є необхідність у вдосконаленні елементу системи “виконавці”. До них насамперед відносяться водії, як безпосередні експлуатанти машин, фахівці-ремонтники та особовий склад, який, за своїми посадовими обов’язками, відповідальний за організацію експлуатації техніки в органах Державної прикордонної служби України. Саме через помилки цієї ланки і виникають першочергові проблеми, наслідком яких стає вихід з ладу зразків автомобільної та бронетанкової техніки, їх тривале перебування у ремонті і, як наслідок, зниження готовності органів та підрозділів охорони кордону до виконання завдань за призначенням. Основними способами вирішення проблеми підвищення готовності “виконавців” до вирішення завдань за призначенням передбачається у вдосконаленні методів їх професійного обстеження та формування робочої системи підготовки з впровадження сучасних технічних засобів навчання, тренажерів, поліпшення окремих елементів автодромів та створення комплексу елементів з автоматизованим управлінням. Процес підвищення готовності “виконавців” до вирішення завдань за призначенням має бути керованим. Запропоновані зміни потребують більш глибокого дослідження з метою ергономічного представлення методів та засобів підвищення готовності “виконавців” до вирішення завдань за призначенням, розробки та застосування показників їх оцінки.