Біоіндикаційна Перспективність Берези Повислої В Умовах Нафтового Забруднення Довкілля

Abstract

Проаналізовано біологічні та екологічні особливості берези повислої та її біоіндикаційну перспективність в умовах нафтового забрудненя довкілля. Зясовано широкий ареал поширення берези повислої як в умовах урбанізованих та природних територій України, так і в природних зонах північної півкулі. Досліджено морфологічні та фізіолого-біохімічні показники життєвості виду під впливом нафтового рододовища. Встановлено стабільність лінійних фоліарних показників та площі листків в умовах дослідної території, за винятком параметра асиметрії листків, що зростає удвічі щодо фонового значення. Досліджено особливості некротизації асиміляційних органів берези повислої пд впливом нафтового забруднення. Зясовано, що домінуючим типом некрозу в умовах фонової території є плямистий, тоді як в умовах нафтового забруднення – некроз типу «рибячий скелет» та міжжилковий. В умовах фонової території некротичне ураження характерне для меншої половини листків берези повислої і при цьому найбільша кількість листків уражена другим ступенем некрозу. В умовах нафтового забруднення 65% листкових пластинок виду уражено пятим ступенем некрозу. Це свідчить про потрапляння забруднювачів через кореневу сиcтему до надземних органів рослини. Під впливом нафтового забруднення відзначається зниження буферної стійкості внутрішнього середовища клітин листків берези повислої щодо фонових значень. Береза повисла чутливо реагує на додатковий стресовий фактор – кислотний дощ, та відновлює буферну стійкість лише на 38,2%, тоді як в умовах фонової території це значення становить 55,8%. Найчутливішими морфологічними біоіндикаційними маркерами життєвості виду в умовах нафтового забруднення довкілля є коефіцієнт флуктуючої асиметрії та ступінь некротичного ураження листків. Показник буферної стійкості відзначається найвищою інформативністю серед інших фізіолого-біохімічних показників. За комплексом морфологічних та фізіолого-біохімічних показників береза повисла проявляє середню чутливість до нафтового забруднення довкілля та може використовуватися у якості біологічного індикатора екологічного стану техногенно-змінених територій.