У статті коротко обговорюються основні тенденції розвитку та застосування елементів мережецентричної системи керування підрозділами у сучасних конфліктах (війнах). Розглядаються досягнення провідних країн світу у цьому напрямку. Наводиться приклад застосування елементів мережецентризму Збройними Силами (ЗС) України під час повномасштабної агресії Російської Федерації на території України. Робиться висновок про те, що сьогоднішнє бачення мережецентричної війни істотно відрізняється від того, що вкладалося в цю концепцію первісно. Якщо раніше за умов класичного зіткнення основною метою було знищення реального супротивника та його ресурсів, то зараз пріоритети змінилися: на перший план виводиться інфраструктура, як фізична, так й інформаційна. Головною метою мережецентричного удару стає дезорганізація противника, позбавлення його єдиної структури, руйнація системи передачі команд і розсинхронізація дій військ противника.