Екологічний Конституціоналізм: Доктринальні Питання Детермінації Формування Та Семантичного Визначення

Abstract

Визначаючи феноменологію екологічного конституціоналізму, доходимо висновку про існування складного дихотомічного організаційно-процесуального ланцюжка «економіка як об’єктивний прояв соціального життя людини, включаючи її біологічне існування – довкілля» / «навколишнє природне середовище – життя людини та існування соціуму». У характерологічному розумінні такий ланцюжок: по-перше, володіє екзистенційною змістовністю; по-друге – демонструє основоположний і прямий зв'язок найважливіших напрямів людської діяльності з довкіллям; по-третє, напряму ставить питання виживання людства, в тому числі й через правовий статус членів територіальних людських спільнот, в залежність від фактичного стану навколишнього природного середовища; по-четверте, формує глибоку та динамічну детермінацію діяльності людини через призму охорони та захисту довкілля, актуалізуючи створення таким чином захисної екологічної системи, заснованої на екологічному правопорядку; по-п’яте, вирішення останньої задачі напряму пов’язане зі складними процесами нормотворчості, що об’єктивно повинні проходити в межах державно організованого соціуму з ініціативи його членів – громадян держави, створюваних ними інституцій громадянського суспільства та при активній підтримці органів публічної влади; по-шосте, такі важливі кроки з формування національного масиву екологічного законодавства, що легітимізують екологічні права людини, детермінуючи залежність від останніх всіх інших прав і свобод людини, а також введення таких прав в коло конституційних цінностей у підсумку, – в обов’язковому порядку повинні знайти своє відображення в національному конституціоналізмі.
 Мета статті: узагальнити й дослідити еволюцію доктринальних питань детермінації формування та семантичного визначення екологічного конституціоналізму.
 Наукова новизна полягає у виявленні тенденцій доктринального супроводження і забезпечення феноменології екологічного конституціоналізму та його семантичного наповнення і розуміння.
 Методологічну основу становить сукупність філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методів, включаючи діалектичний, історичний, логіко-семантичний, структурно-функціональний та метод герменевтики.
 Висновки. В онтологічному розумінні екологічний конституціоналізм у контекстуальному і функціональному розумінні виглядає як відповідний екологічний правопорядок:
 А) у його історичному, – з фіксацією на ретроспективу, але з перспективою на майбутнє людської цивілізації;
 Б) у теоретичному – з рефлексією на новітні доктринальні розробки, охоплюючі багатофакторні і багатомірні тенденції розвитку цивілізації у її людинорозмірних параметрах;
 В) у праксеологічному вимірах – з акцентуацією на модифікацію екологічної політики держав і міжнародного співтовариства відповідно до найкращих зразків індивідуально-групових та індивідуально-колективних екологічних габітусів (зразків екологічної практики) людини та детермінованих ними нормативно-екологічних атитюдів (нормативних установок), що визначали її діяльнісно-поведінкові настанови в екологічній сфері.
 Проблема правопорядку в екологічній сфері не тільки набуває важливого характеру серед інших елементів цілісної системи правопорядку в суспільстві, вона виступає своєрідним провісником екологічного конституціоналізму, що є визначальним і для існування загального конституціоналізму як основоположної характеристики правового розвитку й державно організованого суспільства, і людської цивілізації в межах міжнародного співтовариства держав. При цьому необхідно розуміти, що предметно-об’єктним ядром екологічного правопорядку виступають екологічні права людини в органічній єдності та взаємозв’язку із системним комплексом її конституційних прав і свобод, – саме вони й є тим «містком», що з’єднує екологічний правопорядок з екологічним конституціоналізмом – і це аргументовано доводиться основними методологічними настановами такого діалектичного зв’язку.
 Можна констатувати, що у семантичному розумінні і визначенні феноменологія екологічного конституціоналізму: а) носить синтетичний та інтеграційний характер, б) має суттєве національне та міжнародне значення, в) визначається на доктринальному рівні, але володіє екзистенційно-важливими праксеологічними характеристиками, г) за своїм значенням може бути віднесена до кола конституційних цінностей; ґ) спрмована на розуміння складної і суперечливої проблематики, що у парадигмальному значенні, з одного боку, суттєво обмежує права держав та міжнародного співтовариства на бездумне, неконтрольоване та безсистемне розпорядження об’єктами оточуючого природного середовища, а з іншого боку – визнає принцип верховенства права у сфері екологічних правовідносин, в яких людина володіє природними та невід’ємними правами щодо користуванням довкіллям, іманентною частиною якого вона є, і д) саме людина володіє беззаперечними правами перед правами держави та інших суб’єктів національного і міжнародного права у нормативному визнанні, легалізації і судовому захисті таких прав, е) для чого на рівні держав та міжнародного співтовариства створено необхідні нормативні та правозахисні механізми.