Забезпечення Санітарноепідеміологічного Благополуччя Населення В Умовах Пандемії Covid-19: Організаційно-Правовий Аспект

Abstract

У статті досліджено організаційно-правові заходи щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19. Автором відзначено, що Україна виявилась не готовою до масштабної світової пандемії. При цьому ситуацію значно погіршили фінансово-економічна криза та збройна агресія Російської Федерації, не завершена медична реформа, дефіцит необхідних медичних виробів та засобів індивідуального захисту, недалекоглядна ліквідація системи епідемічного нагляду, недостатня готовність до дій системи кризового реагування на масштабні надзвичайні ситуації медикобіологічного характеру. Встановлено, що першими організаційно-правовими заходами щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах пандемії COVID-19 стали відновлення посади головного державного санітарного лікаря України та запровадження заходів жорсткого загальнонаціонального карантину аж до припинення будь-якої господарської та громадської діяльності. Через те, що останнє не дало бажаного результату наступними кроками стали запровадження карантину "вихідного дня" та адаптивного карантину з поділом регіонів залежно від рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 ("зелений", "жовтий", "помаранчевий", "червоний") та проведення повного курсу вакцинації дорослого населення. В ході дослідження з'ясовано, що запровадження жорстких обмежувальних заходів не дає тривалого результату щодо запобігання поширенню COVID-19, проте завдає значної шкоди в економічній та соціальній сферах. Це доводить, що удосконалення організаційно-правового забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах запровадження обмежувальних заходів внаслідок пандемії у підсумку не повинно призводити до появи нових загроз, збільшення існуючих небезпек та зростання рівня ризику для безпеки людини, суспільства та держави, а також до погіршення їх добробуту.