No abstract

В сучасному світі відбувається перехід системи цивільного захисту від реагування на можливі надзвичайні ситуації до забезпечення стійкості держави під час різних кризових ситуацій, а також посилення взаємодії органів управління та сил цивільного захисту зі збройними силами та правоохоронними органами. В Україні цей процес відбувається у складних умовах воєнного стану, введеного внаслідок масштабного вторгнення військ російської федерації на територію України. Проведене дослідження свідчить про те, що особливостями забезпечення цивільного захисту в умовах воєнного стану є таке. Єдина державна система цивільного захисту, на яку покладається його забезпечення, з 24.02.2022 року функціонує одночасно у двох режимах: режимі надзвичайної ситуації, встановленому з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня і забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, та перебуває у готовності до виконання завдань за призначенням в особливий період, у тому числі у воєнний час, з урахуванням особливостей, що визначаються вимогами норм міжнародного гуманітарного права, законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На неї покладається ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, які відбуваються не лише у повсякденних умовах, в умовах режиму надзвичайної ситуацій та карантину, а й під час воєнного стану. Водночас варто зазначити, що за шість місяців масштабних бойових дій виявлення та знищення вибухових предметів набуло масштабів гуманітарного розмінування, рятування людей з-під завалів унаслідок потрапляння ракет або їхніх уламків стало масовим явищем, як і ліквідація аварій на об’єктах життєзабезпечення та критичної інфраструктури. А в умовах неможливості проведення опалювального сезону в окремих районах областей, де ведуться активні бойові дії, додається ще й проведення обов’язкової евакуації цивільного населення у більш безпечні регіони. Крім того, є непоодинокі випадки, коли аварійно-рятувальні підрозділи не можуть дістатися місць проведення робіт через їх постійні обстріли військами країни-агресора, що значно ускладнює рятувальні та відновлювальні роботи.

The aim of the article is to study the current state of formation by institutions of higher education in Ukraine of competencies related to state-management aspects of national security in applicants for higher education to staff state authorities and local governments, as well as the private sector with specialists-administrators capable of solving complex problems in the determining areas of national security (political, economic, social and humanitarian). Methodology. The methodological basis of the study are modern general and special methods of scientific knowledge, including: analysis (in the study of educational and professional (EPP) programs and educational and scientific programs (ESP) to identify components aimed at forming the competencies of higher education applicants related to public and management aspects of national security); generalization, synthesis and prediction (to summarize the materials worked out and formulate conclusions and recommendations based on the results of the study). Results. The results of the analysis of a number of educational and professional and educational-scientific programs for the specialties 281 "Public Administration and Management" and 256 "National Security (in certain areas of security and types of activity)" allowed us to conclude that the lack of educational components to form competencies related to public and management aspects of national security in future management specialists in existing educational programs for specialty 281 "Public Administration and Management". Practical implications. The analysis shows that the training of applicants for higher education in the specialty 256 "National Security (in certain areas of security and types of activity)" is almost entirely aimed at the training of military specialists, despite the need of public authorities and local governments in specialists – managers in this specialty. Value/originality. The author presented to the scientific community developed with her participation educational and professional and educational and scientific programs on specialty 256 "National Security (in certain areas of security and types of activity)" for the first (bachelor) and second (master) levels of higher education (full-time and part-time forms of training), which are expected to begin, since 2022-2023 academic year, the training of management specialists for the determining areas of national security at the at the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko National University of Kyiv.

У статті досліджено організаційно-правові заходи щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19. Автором відзначено, що Україна виявилась не готовою до масштабної світової пандемії. При цьому ситуацію значно погіршили фінансово-економічна криза та збройна агресія Російської Федерації, не завершена медична реформа, дефіцит необхідних медичних виробів та засобів індивідуального захисту, недалекоглядна ліквідація системи епідемічного нагляду, недостатня готовність до дій системи кризового реагування на масштабні надзвичайні ситуації медикобіологічного характеру. Встановлено, що першими організаційно-правовими заходами щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах пандемії COVID-19 стали відновлення посади головного державного санітарного лікаря України та запровадження заходів жорсткого загальнонаціонального карантину аж до припинення будь-якої господарської та громадської діяльності. Через те, що останнє не дало бажаного результату наступними кроками стали запровадження карантину "вихідного дня" та адаптивного карантину з поділом регіонів залежно від рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 ("зелений", "жовтий", "помаранчевий", "червоний") та проведення повного курсу вакцинації дорослого населення. В ході дослідження з'ясовано, що запровадження жорстких обмежувальних заходів не дає тривалого результату щодо запобігання поширенню COVID-19, проте завдає значної шкоди в економічній та соціальній сферах. Це доводить, що удосконалення організаційно-правового забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах запровадження обмежувальних заходів внаслідок пандемії у підсумку не повинно призводити до появи нових загроз, збільшення існуючих небезпек та зростання рівня ризику для безпеки людини, суспільства та держави, а також до погіршення їх добробуту.

Сучасний світ, незважаючи на здобутки науково-технічного прогресу, стає все більш уразливим до впливу природних стихійних лих (землетрусів, цунамі, повеней, посухи, пожеж тощо), аварій та катастроф техногенного характеру на об’єктах промисловості, енергетики, транспортної галузі, соціальних конфліктів (воєнних, етнічних, релігійних), від наслідків яких найбільше потерпає цивільне населення. Для ефективної протидії їх виникненню та ліквідації їхніх наслідків очевидним стає необхідність посилення взаємодії органів та сил цивільного захисту з правоохоронними органами та збройними силами, як в межах кожної держави, так і налагодження співпраці з аналогічними структурами зарубіжних країн – партнерів. Однією з таких структур є Механізм цивільного захисту ЄС, повноправним членом якого прагне стати Україна. Об’єктом дослідження є сутність Механізму цивільного захисту Євросоюзу та перспективи набуття Україною повноправ- ного членства в ньому в умовах воєнного стану. Методологічною основу дослідження складають сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: аналізу, синтезу, індуктивний, дедуктивний, прогнозування та узагальнення. В ході дослідження встановлено, що Механізм цивільного захисту Євросоюзу є найбільшою у світі системою надання міжнародної координованої оперативної допомоги в разі надзвичайних ситуацій у країнах ЄС та поза його межами. Тож Україна, незважаючи запровадження воєнного стану внаслідок збройної агресії рф, подала відповідну заявку та отримала дорожню карту щодо приєднання до зазначеного Механізму, і має всі шанси стати повноправним його членом вже навесні. При цьому Україна готова поділитися з країнами – партнерами спроможностями щодо використання авіації для ліквідації пожеж, а також досвідом масштабних розмінувань різних місцевостей (житлової забудови, промислових зон, лісосмуг, сільськогосподарських угідь тощо) та розбору завалів із залученням цивільного населення у випадку масштабних катаклізмів та руйнувань.