Мета: оцінити ефективність упливу заходів із фізичної реабілітації на перебіг захворювання та психоемоційний стан пацієнтів із ревматоїдним артритом.
Матеріали і методи. Обстежено 37 чоловіків віком 48,5±9,6 років із маніфестованим діагнозом ревматоїдний артрит (РА). Усіх пацієнтів шляхом випадкового розподілу поділено на дві групи. Група порівняння (ГП) – 18 чоловіків, які упродовж 1,5 місяця відновлювались у післялікарняний період самостійно, згідно з загальними рекомендаціями. Основна група (ОГ) – 19 чоловіків, які упродовж такого ж терміну проходили програму з фізичної терапії. У програму входили заняття з індивідуально дозованою фізичною активністю з використанням ізометричних навантажень, а також дихальні вправи та вправи для зміцнення м’язів, правильного розподілу м’язового тонусу, відновлення рухливості суглобів. Стан пацієнтів оцінювали за результатами активності РА за індексом CDAI, за оцінкою ступеня болю з використанням візуальної аналогової шкали (ВАШ) болю та за оцінкою стану психологічного здоров’я з використанням опитувальника «Здоров’я за шкалою депресії (PHQ-9)».
Результати. При первинному обстеженні пацієнти ОГ і ГП не відрізнялися між собою за всіма параметрами (р > 0,05), які були залучені в дослідження. При повторному обстеженні пацієнти ОГ виявили статистично значущо кращі результати (р<0,05) відносно вихідних показників за такими параметрами: за активністю запального процесу (індексом CDAI) – на 39,5 %), за оцінкою болю (шкалою ВАШ) – на 48,2 %, за станом психологічного здоров’я (індексом PHQ-9) – на 54,3 %. У той час, коли у пацієнтів ГП, які відновлювалися самостійно, спостерігали лише тенденцію до покращення усіх параметрів дослідження (р > 0,05).
Висновки. Отримані результати дають підставу стверджувати, що дозована, індивідуально підібрана, рухова активність позитивно впливає на перебіг захворювання пацієнтів з РА. У них зменшилася активність запального процесу, знизився рівень болю та рівень депресії унаслідок нормалізації передовсім психологічного й емоційного стану хворих.