МЕТРИЧНА КНИГА Свято-Успенської ЦЕРКВИ ЗА 1839-1855 Рр. ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ ЛЮДИНИ В БАРСЬКОМУ РЕГІОНІ У 30-50-Х РОКАХ ХІХ СТОЛІТТЯ

Abstract

рр. ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ ЛЮДИНИ В БАРСЬКОМУ РЕГІОНІ У 30-50-х РОКАХ ХІХ СТОЛІТТЯ ОЛЕКСІЙ БАКАЛЕЦЬ (Бар, Україна) ⃰ Відтворюючи історичну пам'ять, формуючи інтерес до спадщини народу, залучаючи молодь до державного будівництва, український народ, за словами видатного українського історика Ісидора Нагаєвського, «сповняє свою неповторну місію. І чим більше він виростить відданих синів і дочок та творить свою власну духовну і матеріальну культуру, він виконує неповторну історичну місію» [1, с.2]. Історичні джерела: речові, письмові, усні, зображальні, лінгвістичні, топонімічні відіграють важливу роль в об'єктивному висвітленні української історії, культури, історії церкви, регіональної історії, генеалогічних, релігійних, етнічних процесів. Письмові джерела є матеріальними носіями письмової інформації про людей та суспільство: літописи, хроніки, житія, грамоти, універсали, скарги, законодавчі акти, ділові документи, метричні та актові книги, статистичні джерела, переписи населення, матеріали соціологічних досліджень, преси, судово-слідчі документи, документи громадських об'єднань та політичних партій, мемуари, записні книжки, приватне листування, подорожні нотатки іноземців, автобіографії, агіографічна, наукова та художня література [1, с. 9]. Відомий історик, вчений, державний діяч, автор магістерської дисертації «Барське староство. Історичні нариси ХV -ХVІІІ ст.» (1894 р.) М. С. Грушевський (1866-1934) дав блискучий приклад наукового використання творів давньоукраїнських літописців, зарубіжних істориків, хронік, архівних документів для створення історії українського народу, а також Барського краю [2]. Здійснені дослідником публікації джерел не втратили значення і сьогодні. Плідно сьогодні в цьому напрямку працюють вітчизняні історики-джерелознавці: М.