Оказіональні Компоненти У Фразеологічних Одиницях Західнополіського Континууму

Abstract

У статті проаналізовано оказіональні компоненти у фразеології західнополіського континууму. Встановлено, що в діалектному мовленні також активно використовують й оказіональні фразеологічні одиниці. Оказіо- нальна семантика – це нове емоційно-оцінне значення, яке з’являється у слові в певному контексті, а узуальне зна- чення усталилося в мові як загальновживане. Представлено критерії розмежування оказіональних і узуальних значень. З’ясовано, що чіткої межі між оказіональною та узуальною конотаціями немає: в активному використанні слова ока- зіональне значення переходить в узуальне, конотативне значення згодом стає одним із переносних вторинних значень полісемантичного слова. Оказіональні явища зазвичай виявлені в мовленні окремих діалектоносіїв чи в окремих говірках, іноді набувають варіативного поширення, однак мають ознаки індивідуального творення. У такому разі можна вва- жати, що оказіоналізми характерні одній дискурсивній мовній особистості чи мовній спільноті однієї говірки або ж для сукупності говірок загалом. Водночас незвичними, випадковими можуть бути й форми слів чи їх звуковий склад, що зближує ці одиниці з оказіоналізмами. Беззаперечним є той факт, що оказіоналізм не може ні існувати, ні функціонува- ти поза контекстом. Зокрема, коли йдеться про діалектне мовлення, то їх варто розглядати як позанормативні периферійні лексичні елементи, створені переважно зі стилістичною метою – увиразнення якоїсь ситуації, образу, фрагменту дійсності. Саме за таких умов аналіз і вивчення природи оказіональної одиниці відбувається в межах контекстуальної позиції. Тому діалектними оказіоналізмами слід уважати такі діалектні явища, які мають індивідуальний характер, зу- мовлені специфічним ареальним контекстом. Це можуть бути похідні, утворені з порушенням умов деривації за тою чи тою ознакою, а також створені оказіональними способами чи за непродуктивними моделями. До оказіональних відносимо слова, утворені заміною одного звука іншим. У статті доведено, що діалектне мовлення як розмовний діалектний побутовий дискурс позначений і загальновживаними рисами західнополіських говірок, які можна назвати узуальними (системними та несистемними), і оказіональними, якими зазвичай називають незвичні, здебільшого експресивно забарвлені слова, утворені з порушенням законів словотворення чи мовної норми, що існують лише в контексті.