The aim of the article is an empirical study of psychological determinants and significant correlations between the development of older preschool children’s emotional and volitional spheres. The importance of preschool age in the development of the child’s psyche, feelings, emotions, self-control, empathy, and reflexive capacities was emphasized. Self-control was found to be low in a significant proportion of the respondents (n=46; 62.16%). The emotional reaction, which is the child’s empathic ability to empathize and sympathize, had high levels, according to the study (M1= 18.12; M2=12.00; M3=10.01). The empathetic capacity of a senior preschooler was in the active development phase and encourages the formation of empathic and reflexive abilities through play activities, particularly through such a form of leading mental activity as story-role play. The correlation matrix revealed that “Self-control” and “Emotional response” had a positive and relevant correlation (rs = .141; р < .05). It is stated that the presence of this correlation in the researched groups was a good marker of older preschool children’s emotional and volitional development.

Professional training of the future educators in the higher education institution is focused on the formation of professionally important qualities that are the part of the professional competence, where the most important is communicativeness. In the most developed countries, special speech training for young people is a mandatory component of the content of the education.The speech competence of a teacher is an extremely important element in the formation of the speech and communication culture for preschool children. First of all, it should be noted that pedagogical art is the speech, because the level of the possession of the art of speech depends on whether the teacher will be able to achieve children's attention, cooperation with them, the development of perception of everything new.The living word of the speech-competent teacher serves as a means of transmitting knowledge, forming a worldview and positive qualities of the individual. The word performs the function of the emotional and aesthetic influence in the formation of a comprehensively developed personality of the preschooler.The article applies linguistic-synergetic approach of speech etiquette analysis as an important component of personality development. An attempt has been made to study speech etiquette not as a static system, but from the point of view of its functional and dynamic nature and in relation to the systems of the external environment -the consciousness of communicants and the communication situation. It was found that society is the main factor in the shiftwork and non-linearity of the speech etiquette system, which is observed at the present stage of its development, and generates various fluctuations in the speech etiquette system, changing it not only quantitatively but also qualitatively. It has been proved that the speech of the future teacher should be flexible and adapted to the speech situation, but at the same time it should preserve the best traditions and norms.

У сучасній науковій парадигмі стала помітною тенденція до інтеграції здобутків різних напрямків і методологій у царині лінгвістики, внаслідок чого на перетині традиційних наук про мову виникає корпус нових сучасних напрямів. Одним із важливих і перспективних спрямувань геолінгвістичних досліджень ареальної фразеології є системне вивчення фразеологічного складу мови в діалектному континуумі. У статті розглянуто фразеологічні варіанти компонента «лелека» як лексико-граматичні різновиди фразеологічної одиниці, які за тотожності загального значення й збереження образної основи допускають синонімічну заміну компонентів, видозміну їх порядкового розташування та граматичних форм. Усвідомлення співвіднесеності ареалу або мови з певним простором – територією, яка є за межами основного поширення мови (діалекту) дало змогу акцентувати увагу на лінгвістичній території. Зауважимо, що варіантні видозміни значно активніше виявлено в зонах географічної суміжності функційності ареальних фразеологічних одиниць, оскільки фразеологічний рівень підвладний не меншим (а можливо, і більшим) впливам констатуючих систем, ніж фонетика, морфологія або синтаксис. Зіставне вивчення фразеологічних одиниць Західного Полісся в українському діалектному континуумі, полягає у виявленні та дослідженні їх спільних і відмінних особливостей, насамперед у з’ясуванні їх семантичної співвідносності, відтворення за допомогою фразеологічних аналогів або ж констатування безеквівалентності з наступним якомога точнішим відтворення їх змісту і стилістичного забарвлення засобами іншої говірки. Варіантність фразеологічних одиниць є наслідком постійних внутрішньомовних змін життя мовних одиниць чи дії позамовних чинників, тобто вужчого чи ширшого їх ситуативного або постійного соціального контексту, складовою якого є й феномен порубіжжя.

У статті проаналізовано оказіональні компоненти у фразеології західнополіського континууму. Встановлено, що в діалектному мовленні також активно використовують й оказіональні фразеологічні одиниці. Оказіо- нальна семантика – це нове емоційно-оцінне значення, яке з’являється у слові в певному контексті, а узуальне зна- чення усталилося в мові як загальновживане. Представлено критерії розмежування оказіональних і узуальних значень. З’ясовано, що чіткої межі між оказіональною та узуальною конотаціями немає: в активному використанні слова ока- зіональне значення переходить в узуальне, конотативне значення згодом стає одним із переносних вторинних значень полісемантичного слова. Оказіональні явища зазвичай виявлені в мовленні окремих діалектоносіїв чи в окремих говірках, іноді набувають варіативного поширення, однак мають ознаки індивідуального творення. У такому разі можна вва- жати, що оказіоналізми характерні одній дискурсивній мовній особистості чи мовній спільноті однієї говірки або ж для сукупності говірок загалом. Водночас незвичними, випадковими можуть бути й форми слів чи їх звуковий склад, що зближує ці одиниці з оказіоналізмами. Беззаперечним є той факт, що оказіоналізм не може ні існувати, ні функціонува- ти поза контекстом. Зокрема, коли йдеться про діалектне мовлення, то їх варто розглядати як позанормативні периферійні лексичні елементи, створені переважно зі стилістичною метою – увиразнення якоїсь ситуації, образу, фрагменту дійсності. Саме за таких умов аналіз і вивчення природи оказіональної одиниці відбувається в межах контекстуальної позиції. Тому діалектними оказіоналізмами слід уважати такі діалектні явища, які мають індивідуальний характер, зу- мовлені специфічним ареальним контекстом. Це можуть бути похідні, утворені з порушенням умов деривації за тою чи тою ознакою, а також створені оказіональними способами чи за непродуктивними моделями. До оказіональних відносимо слова, утворені заміною одного звука іншим. У статті доведено, що діалектне мовлення як розмовний діалектний побутовий дискурс позначений і загальновживаними рисами західнополіських говірок, які можна назвати узуальними (системними та несистемними), і оказіональними, якими зазвичай називають незвичні, здебільшого експресивно забарвлені слова, утворені з порушенням законів словотворення чи мовної норми, що існують лише в контексті.

No abstract