Актуальність. При початковому діагнозі цукрового діабету (ЦД) понад 25 % хворих уже мають ранню стадію діабетичної ретинопатії (ДР), а 60–80 % хворих із тривалістю ЦД 2-го типу понад 20 років мають ДР різного ступеня тяжкості. Близько половини пацієнтів з ДР з високою імовірністю матимуть сліпоту протягом 5 років захворювання, що обумовлено високим ризиком розвитку діабетичного макулярного набряку (ДМН). Мета дослідження: встановити особливості розвитку діабетичного макулярного набряку і різних стадій діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу. Матеріали та методи. Дослідження включало 124 пацієнтів (124 ока) із ЦД 2-го типу, у яких за класифікацією ETDRS виявлена легка (29 очей, 1-ша група), помірна або тяжка (35 очей, 2-га група) непроліферативна ДР і проліферативна ДР (31 око, 3-тя група); контрольну групу становили 29 хворих без ЦД. Усім пацієнтам були виконані загальноприйняті офтальмологічні дослідження, спектрально-доменна оптична когерентна томографія (ОКТ) з визначенням центральної товщини сітківки (ЦТС, мкм). ДМН встановлювали, якщо при виконанні спектрально-доменної ОКT за протоколом ETDRS показники ЦТС перевищували значення нормативної бази даних. Для статистичних досліджень використано програмні пакети MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. За віком наймолодшими були пацієнти з проліферативною ДР (на 6,2–6,4 року; p = 0,002). При цьому тривалість діабету була найбільшою саме в цих пацієнтів (12 років; p < 0,001). Частота ДМН серед пацієнтів з ДР становила 62,1 %. Вірогідної різниці щодо його частоти по групах пацієнтів із ДР виявлено не було (p > 0,2). Однофакторний регресійний аналіз виявив зниження (р < 0,001) ризику виникнення ДМН зі зростанням гостроти зору (СШ = 0,05; 95% ДІ 0,01–0,22) і зростання (р < 0,001) ризику ДМН із зростанням ЦТС (СШ = 1,02; 95% ДІ 1,01–1,03). Багатофакторний регресійний аналіз відібрав 3 значущих фактори ризику ДМН: тривалість діабету, гострота зору і ЦТС. Модель, що була побудована на виділених ознаках, адекватна (χ2 = 45,4; р < 0,001) при чутливості 88,1 % (95% ДІ 77,1–95,1 %) і специфічності 75,0 % (95% ДІ 57,8–87,9 %). Висновки. Наше дослідження показало відсутність прямої залежності ДМН від стадій ДР і дозволило визначити прогностичні ознаки його розвитку.