Особливості Нормативно-Правового Регулювання Кримінального Судочинства Німецькою Окупаційною Адміністрацією На Теренах Сучасних Чернігівської Та Сумської Областей (1941–1943 Рр.)

Abstract

У статті йдеться про те, що разом з окупацією нацистські лідери зустрілися з необхідністю нормативно-правового врегулювання соціальних відносин у місцевому середовищі, зокрема й суто кримінальних. Ситуація зі зростанням злочинності на початковому етапі окупації була вирішена винятково силовими, репресивно-каральними засобами і, безперечно, що ні про які судові процеси при цьому не йшлося. Але згодом стало зрозуміло, що всі ці процеси потрібно регулювати не лише репресивно-каральними, а й легітимними цивілізованими методами, бо наряду з тяжкими злочинами у переважній більшості місцевими жителями вчились і дрібні правопорушеннями. Оскільки ці злочини не становили великої суспільної небезпеки, їх розгляд і делегувався місцевим кримінальним судам чи передавався уповноваженим структурам та посадовим особам органів місцевого управління. А їхню діяльність потрібно було регулювати нормативно-правовими актами, які необхідно було створювати. У статті зазначається, що питанням дослідження кримінального судочинства та нормативно-правової бази для провадження кримінального судочинства на окупованій території України займались деякі вітчизняні дослідники, такі як Гончаренко О., Іваненко А., Колісник Н. Але зазначені публікації територіально не обмежені виключно територією військової зони окупації, а й територію Райхскомісаріату «Україна», окрім того, за сферою дії, не лише кримінальну галузь права, а й цивільну. У висновках авторка зазначає, що на теренах відповідальності польових комендатур створювалися власні нормативно-правові акти, які врегульовували відповідні правовідносини в місцевому соціумі. До того ж, на відміну від Райхскомісаріату «Україна», німецькі управлінці делегували право ініціативи створення нормативної бази місцевій владі, звісно, ретельно перевіряючи та санкціонуючи її видання. Нормативна база у військовій зоні окупації, до якої входили в тому числі і території, які визначені географічними межами даного дослідження (Чернігівська і Сумська області), не мала сталого вигляду, постійно вдосконалювалася, через що правові санкції, закладені у неї, могли суттєво відрізнятися.