ПРАКТИКИ ВИВЧЕННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗДОРОВ’Я В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ (Кінець ХІХ – Початок ХХ Ст.)

Abstract

У статті проаналізовані практики вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я тих учених, які найбільш плідно працювали у контексті досліджуваної проблеми на землях підросійської України кінця ХІХ – початку ХХ ст., а саме: Івана Сікорського, Миколи Ланге, Григорія Россолімо, Олександра Лазурського.
 З’ясовано, що І. Сікорський започаткував вітчизняні експериментальні практики вивчення дітей, побудовані на синтезі всіх знань про дітей і спрямовані на реформування освіти; активно поширював у суспільстві ідею необхідності цілеспрямованого педагогічного вивчення дітей, особливо з розумовими і психічними відхиленнями. Ним запропонований такий план вивчення дітей: інстинктивне і життя; воля і рух; розум і пам’ять, тямущість, допитливість; почуття; складний душевний стан, особистість, індивідуальність.
 Доведено, що М. Ланге започаткував експериментальний напрям у психології; заняття експериментальною психологією (зокрема, проблемами уваги і сприйняття) він поєднував з вивченням психічного розвитку дітей. М. Ланге був переконаний, що педагогіка – це соціальна наука, яка має виходити з життя і грунтуватися на соціологічних дослідженнях, зокрема, й на практиках вивчення дітей.
 Уточнено, що сферою наукових інтересів Г. Россолімо були клініко-психологічні дослідження інтелектуального розвитку, як у нормі, так і при патології. Учений розробив такий метод вивчення особистості дитини, який дав змогу виявляти рівень її інтелектуального розвитку. Свій метод він назвав методом «психологічних профілів», яким вивчав склад особистості за допомогою спеціально дібраних задач-тестів. Ідеї Г. Россолімо започаткували цілий напрям у розвитку практик вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я.
 З’ясовано, що О. Лазурський сформулював основні правила вивчення дітей, створив програму вивчення дитини, побудовану відповідно до його авторської типології особистостей, яка сприяла розвитку практик вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я в історії вітчизняної освіти кінця ХІХ – початку ХХ ст.