Сучасні Проблеми Жіночого Політичного Лідерства

Abstract

Левченко Юлія Володимирівна Аспірантка кафедри політології філософського факультету Київський національний університет імені Тараса Шевченка УКРАЇНА Сучасні дослідники підкреслюють, що однією з найбільш поширених перешкод на шляху до досягнення жінками керівних позицій в управлінських структурах держави і політичних партій є вкорінені в соціумі стереотипи щодо непристосованості жінок до ролі лідерів [2; 3]. Непроста задача вибору найбільш гідних лідерів як і раніше залишається актуальною для більшості держав, адже навіть найцивілізованіші країни з найвищим рівнем добробуту змушені боротися з корумпованістю, широко розповсюдженою серед посадових осіб, які працюють в різних сфеpax управління. Низка підходів до проблеми жіночого політичного лідерства засновані на превалюванні лідерських якостей над гендерними. Зокрема, ситуаційнопосадова концепція Р. Хауза і Д. Ханга заснована на схожості чоловіків і жінок, що займають лідерські позиції, оскільки в даному випадку спільність їх посадових обов'язків відтісняє на другий план статеві відмінності [1]. Спростуванням стереотипу про непристосованість жінок для керівних ролей можуть служити дослідження американських психологів Д. Шульц і С. Шульц, які відзначають, що «підлеглі-чоловіки та жінки-схильні однаково оцінювати керівників обох статей. Оцінки, дані підлеглими, які не виявляють жодних гендерних відмінностей ні в тому, що стосується їх функцій, орієнтованих на людей, і функцій, орієнтованих на вирішення завдання, ні в тому, що пов'язано з їх здібностями до неформального або організаторського та направляючого керівництва. Дослідження свідчать також, що жінки часто демонструють більше, ніж чоловіки, «прагнення до успіху» [2]. Скептичне ставлення суспільства до можливості жінок керувати змушує жінок-лідерок вдаватися до захисних стратегій (до так званого гендерного менеджменту), які полягають в тому, щоб: 1) Витрачати більше сил і часу на роботі. 2) Використовувати специфічні жіночі способи ведення переговорів з чоловіками (кокетство, применшення своїх здібностей). 3) Приховувати свої емоції та деталі особистого життя, щоб уникнути звинувачень у професійній неефективності [3]. Необхідно відзначити, що не маючи під собою достатніх підстав, стереотип про те, що жінка не придатна для виконання ролі лідера, тим не менш є стійким. Аналіз тенденцій розвитку систем державної та муніципальної влади в сучасній Україні показує поступову зміну моделі їх функціонування: від абсолютного домінування-до впливу; від адміністративно-політичного стилюдо державного і муніципального менеджменту (надання державних і муніципальних послуг). Переорієнтація на сервісну парадигму вимагає істотних змін не тільки в стильовому, а й у кадровому і структурно-суб'єктному аспектах основних суб'єктів влади та управління [4].