Теоретико-Методологічні Засади Формування Земельного Устрою Сільських Територій В Україні

Abstract

Узагальнено принципи формування земельного устрою, зокрема: принцип пріоритетності земельного устрою втілюється шляхом закріплення відповідних норм у тексті Конституції та прийнятих на її розвиток положеннях конституційного законодавства. До функціональних принципів формування земельного устрою віднесено: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у їх власності, крім випадків передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель і інших природних ресурсів; пріоритету вимог екологічної безпеки. Обгрунтовано, що у завданнях земельного устрою проявляється його соціально-економічне та екологічне призначення. Саме завдання зумовлюють наявність функцій земельного устрою, детермінують їх зміст та впливають на форми і методи їх реалізації. Соціально-економічним призначенням земельного устрою пояснюється неповторний комплекс функцій земельного устрою. Вони виражають зміст формування системи земельного устрою, характер його функціонування. Відповідно в теоретичному аспекті виділено функцію територіального (природно-економічного та адміністративно-територіального) земельного устрою, функцію захисту прав власності на землю, економічну, соціальну, екологічну функції (з числа його об'єктних функцій); захисту національної безпеки, забезпечення й захисту життєдіяльності населення, організації діяльності органів публічної влади (з числа його суб'єктних функцій) в контексті управління землекористуванням; інформаційну, комунікативну, стабілізаційну у контексті сталого розвитку землекористування, контрольну та інші функції (з числа його технологічних функцій) тощо. Обгрунтовано визначальність моделі земельного устрою щодо формування земельної політики завершення земельної реформи заключається у завершенні реформи системи власності на землю, управління земельними ресурсами та землекористуванням, завершенні реформи системи землевпорядкування та земельного кадастру, системи оцінки земель і земельних ділянок, завершення реформи форм землекористування (господарювання), формування системи земельного ринку. Також обгрунтовано, що для розроблення моделей земельного устрою на національному, регіональному та рівні територіальних громад, необхідно описати природу та основні характеристики кожної моделі, сконцентрувавши аналіз на деяких основних аспектах, які відрізняють одну модель від іншої.