Факторний Аналіз Якості Та Безпечності Шкіряних Матеріалів

Abstract

Вступ. Доцільність застосування натураль­ної шкіри під час виготовлення дитячого взуття підтверджено фізико-механічними, гігієніч­ними властивостями та хімічним складом шкіри. Проблема. Формування переліку важли­вих експлуатаційних та гігієнічних власти­востей забезпечується складним багатоста­дійним технологічним процесом виробництва шкір, особливостями виду і будови шкіряної сировини, різнофункціональними хімічними та біологічно активними матеріалами, що потребує комплексного підходу до форму­вання факторів цілеспрямованого впливу на якість і безпечність шкіряних матеріалів для дитячого взуття. Мета статті – встановлення причинно-наслідкових зв’язків між якістю та безпеч­ністю шкіряних матеріалів для дитячого взут­тя і чинниками, які впливають на них. Методи. Об’єкт дослідження – фактори формування якості та безпечності шкіряних матеріалів для дитячого взуття із застосу­ванням причинно-наслідкових діаграм Ісі­кави Каору. Факторний аналіз здійснено експертним методом, для чого залучено групу з 20 екс­пертів, товарознавців і компетентних фахівців. Результати дослідження. Для встанов­лення зв’язку між причинами, що формують структуру і властивості натуральних шкір під час виготовлення, та рівнем їхньої якості й безпечності експертним методом розра­ховано найбільш важливий перелік факто­рів: підбір сировинних матеріалів, хімічних реагентів, технологія виготовлення, персо­нал і умови зберігання. Згідно з розрахунками най­більш значущими факторами впливу на фор­му­вання якості та безпечності шкір є підбір сировинних матеріалів і технологія виготов­лення з коефіцієнтами вагомості 0.292 та 0.333 відповідно. Ранжуванням окремо розглянуто кожен зі значущих факторів (першого порядку) фор­мування якості та безпечності натуральних шкір, а також додаткових (фактори другого порядку), які мають непрямий вплив на розв’я­зання поставленого завдання. Висновки. Практичне впровадження фак­торного аналізу на підприємстві уможливить ефективно управляти якістю та безпечністю шкіряних матеріалів з урахуванням особли­востей сировинних матеріалів та хімічних реагентів, виробництва, технічних можли­востей конкретних підприємств, організації товаропостачання і зберігання товарів.