Формування Синдрому Професійного Вигорання У Викладачів Медичних Закладів Вищої Освіти

Abstract

Мета роботи – розкрити проблему формування синдрому професійного вигорання (PBS) у викладачів вітчизняних медичних закладів вищої освіти.
 Основна частина. Проаналізовано результати дослідження фаз формування PBS за методикою В. В. Бойка з урахуванням виокремлених авторами соціально-демографічних чинників серед викладачів кафедр хірургічної стоматології та щелепно-­лицевої хірургії НМУ імені О. О. Богомольця, ТДМУ імені І. Я. Горбачевського (33 особи) та лікарів хірургічного профілю, які працюють на клінічних базах НМУ (22 особи). Встановлено, що на початкових стадіях формування PBS (фаза напруження) домінують такі симптоми: невдоволеність собою, тривога, депресія, переживання психотравмуючих обставин. У фазі резистенції значна частина респондентів – викладачів вказує на редукцію професійних обов’язків, а у термінальній фазі виснаження – на емоційну відстороненість. Найбільш несприятливими соціально-демографічними факторами, які впливають на формування PBS, виявилися: неповноцінне харчування, недостатнє матеріальне забезпечення, шлюб та ін.
 Висновок. Викладачі медичних закладів вищої освіти, незалежно від регіону проживання, як і практикуючі лікарі, перебувають у групі ризику формування PBS, але його прояви більше виражені у педагогів, що вказує на необхідність максимального усунення несприятливих чинників і корекції психофізичного стану науково-педагогічних працівників.