Ідея «внутрішньої Людини» У Вихованні Позитивної Особистості

Abstract

У статті осмислюється ідея «внутрішньої людини» у вихованні позитивної особистості. Внутрішня людина – незламна, кріпка духом, яка не зважаючи на зовнішні перешкоди, негаразди, несприятливі ситуації, вміє правильно, позитивно мислити, оцінювати, має внутрішню свободу. Свобода є єдиним виміром буття внутрішньої людини. Вільною людина може бути за будь-яких обставин, оскільки справжня свобода – це свобода внутрішня: свобода духу і свобода совісті, свобода вибору гідної позиції в житті. Свобода надає людині суб’єктивність, можливість обирати, здійснювати, творити себе. Внутрішня людина – це не аскет, не інтроверт, не замкнена у собі людина, відірвана від життєвого світу. Внутрішня людина – це позитивна особистість, яка любить живе життя; вона не розпочинає війн, оскільки цінує життя кожного, хто прийшов в цей прекрасний світ. Інколи обставини і ситуації складаються таким чином, що людина відсторонюється від активної суспільної діяльності, відмовляється від усталеної матриці загальноприйнятих цінностей згідно стандарту «жити, як всі». Замість цього – вимушений вибір «внутрішньої еміграції», що припускає набуття людиною моральної стійкості, витрачання духовних зусиль вчинити по совісті, підпорядкованих задачі самовизначення в умовах внутрішнього і зовнішнього протистояння. Внутрішня людина персоніфікує об’єктивні смисли, робить їх частиною свого внутрішнього логосу, стаючи суб’єктом свого розвитку. Бути внутрішньою людиною означає бути Людиною честі і гідності, залишатися собою за різних умов, обставин, не зраджувати собі, а також мати мужність бути людиною в нелюдяному світі.