Актуальність. На сьогодні активно вивчається роль порушень вуглеводного обміну в патогенезі синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), оскільки своєчасне їх виявлення та корекція дозволяють покращити стан репродуктивної системи та якість життя пацієнток. Мета дослідження: проаналізувати стан вуглеводного обміну у жінок із класичним фенотипом СПКЯ та визначити особливості секреції гонадотропних і статевих гормонів залежно від наявності або відсутності інсулінорезистентності (ІР). Матеріали та методи. Обстежено 246 жінок із класичним фенотипом СПКЯ: 128 з нормальною масою тіла (нормМТ) та 118 з надлишковою масою тіла (надлМТ) та ожирінням (Ож). Проводили стандартизований двогодинний пероральний тест толерантності до глюкози (ПТТГ), розраховували індекс НОМА-IR, глікемічні коефіцієнти (Бодуена, Рафальського). Досліджували в сироватці крові імунореактивний інсулін (ІРІ) натще та через 120 хвилин на тлі ПТТГ. Визначали рівні лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), тестостерону вільного (Твіл.) та загального (Тзаг.). Розраховували коефіцієнт ЛГ/ФСГ, індекс вільного андрогену (ІВА). Результати. Проведення ПТТГ виявило наявність порушення толерантності до глюкози в 66,1 % хворих зі СПКЯ з надлМТ і Ож та 18,8 % жінок з нормМТ у вигляді патологічних глікемічних кривих, гіперінсулінемії (ГІ) та ІР. ГІ натще зустрічалась у 27,3 % жінок з нормМТ та 60,2 % осіб із надлМТ та Ож. У відповідь на навантаження глюкозою спостерігалось збільшення частоти ГІ (до 50 та 83 % відповідно), що вказує на доцільність визначення стимульованого рівня ІРІ для діагностики ГІ. Встановлено існування позитивного кореляційного зв’язку між ІМТ та індексом НОМА-IR (р < 0,001). Не виявлено вірогідних відмінностей у вмісті гонадотропінів та співвідношенні ЛГ/ФСГ у хворих зі СПКЯ з наявністю та відсутністю ІР і ГІ. У той же час концентрація Тзаг. та Твіл. у жінок з ІР була вірогідно вищою за показники пацієнток без ІР. Статистично значущі відмінності спостерігались у жінок зі СПКЯ як з нормМТ, так і з надлМТ та Ож. У всіх жінок зі СПКЯ відзначалося зниження ГЗСГ, однак найнижчі його показники відзначались при поєднанні надлМТ та Ож з ІР. Встановлено існування негативної кореляційної залежності між ГЗСГ та ІМТ (р < 0,001), ІРІ (р < 0,001), Твіл. (р < 0,001). У обстежених зі СПКЯ відзначалось значне (р < 0,001) підвищення ІВА, що може свідчити про збільшення в крові Твіл. і зниження Тзаг., зв’язаного з ГЗСГ. Виявлена позитивна залежність між вмістом у сироватці крові інсуліну, андрогенів та індексом маси тіла (р < 0,05). Висновки. Хворі зі СПКЯ вже в молодому віці незалежно від маси тіла мають підвищений ризик розвитку порушень вуглеводного обміну, що призводить до формування ГІ, ІР та посилює існуючу гіперандрогенію. Тому для ранньої діагностики порушень вуглеводного обміну всім хворим зі СПКЯ необхідно проводити ПТТГ.