Мета роботи – вивчення терапевтичної ефективності нового імунотропного препарату «Алокін-альфа», діючою речовиною якого є цитокіноподібний пептид алоферон, у складі комплексної терапії рецидивного оперізувального герпесу у ВІЛ-інфікованих та хворих без імунодефіциту.Матеріали та методи. Загальне число обстежених і пролікованих хворих на рецидивний оперізувальний герпес склало 56 людей, із них 16 ВІЛ-інфікованих та 40 хворих без імунодефіциту. Для репрезентативної вибірки хворі були поділені на чотири групи. До першої основної групи було включено 19 імунокомпетентних хворих на оперізувальний герпес, до другої основної – 8 ВІЛ-інфікованих хворих з оперізувальним герпесом. Цим особам на фоні базисної терапії (щоденний прийом етіотропного засобу з міжнародною непатентованою назвою (МНН) валацикловір – 1,0 г всередину 2 рази на день впродовж 10-14 діб, з переходом на супресивну терапію по 0,5 г 2 рази на день впродовж 1 місяця) додатково призначали 3 підшкірні ін’єкції імунотропного препапату алокін-альфа, діючою речовиною якого є алоферон, в дозі 1 мг через один день. Першу і другу групу контролю склали 21 і 8 пацієнтів відповідно, яким призначали тільки зазначену базисну терапію.Оцінку протокольного та запропонованого нами лікування хворих здійснювали з врахуванням стадії ВІЛ-інфекції. Для цього дослідження пацієнти відбиралися методом довільної вибірки. Період спостереження за хворими складався з часу лікування і наступного амбулаторного спостереження протягом 3 міс. У дослідження включали пацієнтів з клінічною картиною оперізувального герпесу в період загострення, не більше ніж через 48 год від моменту появи висипань. Найближчі результати лікування оцінювали за зміною тривалості рецидиву оперізувального герпесу. Тривалість рецидиву (час досягнення повної реепітелізації) оцінювали в добах. Віддалені результати лікування визначали за перебігом захворювання протягом 3 місяців амбулаторного спостереження: кількість наступних рецидивів за спостережуваний період; тривалість ремісій у добах.Результати. На підставі дослідження клінічних показників встановили, що тільки базисна терапія шляхом щоденного прийому етіотропного засобу валацикловіру по 1,0 г всередину 2 рази на день впродовж 10-14 діб не забезпечує вагомого клінічного ефекту. Доповнення базисного лікування 3 підшкірними ін’єкціями алокіну-альфа в дозі 1 мг через один день забезпечує статистично достовірне скорочення тривалості клінічних проявів оперізувального герпесу в хворих без імунодефіциту порівняно з терапією тільки валацикловіром (Р<0,05).Найближчі висліди лікування хворих на рецидивний оперізувальний герпес у імунокомпетентних хворих також переконливо демонструють перевагу доповнення базисної терапії алокіном-альфа: не тільки зменшувалася частота рецидивів, але й вкорочувалася тривалість першого рецидиву після зазначеного лікування.При оцінці тривалості клінічних проявів оперізувального герпесу на фоні ВІЛ-інфекції незалежно від клінічної стадії виявили статистично достовірне її скорочення на фоні доповнення базисної терапії алокіном-альфа порівняно з лікуванням тільки валацикловіром. Тримісячне амбулаторне спостереження за пацієнтами у I-II клінічній стадії ВІЛ-інфекції, які отримали тільки валацикловір, вказувало на відсутність будь-якої зміни частоти наступних рецидивів. Водночас доповнення базисної терапії алокіном-альфа забезпечувало збільшення тривалості ремісії і достовірне зменшення частоти наступних рецидивів оперізувального герпесу (Р<0,05).Поряд зі зменшенням частоти рецидивів після застосування апробованого цитокіноподібного препарату статистично вагомо скорочувалась й тривалість першого рецидиву ВІЛ-асоційованого оперізувального герпесу після лікування, вона становила (7,0±0,6) доби. У пацієнтів, лікованих лише валацикловіром, цей показник становив (11,3±0,5) доби (Р<0,05).Відповідне амбулаторне спостереження за пацієнтами у III-IV клінічній стадії ВІЛ-інфекції, які отримали тільки базисну терапію оперізувального герпесу, також не виявило якого-небудь впливу на частоту рецидивів (Р>0,05). Доповнення ж базисної терапії апробованим цитокіноподібним препаратом забезпечувало збільшення тривалості ремісії і достовірне зменшення частоти рецидивів оперізувального герпесу – від (1,60±0,24) до (0,60±0,24) разу на 3 міс. (Р<0,05).Також поряд зі зменшенням частоти рецидивів ВІЛ-асоційованого оперізувального герпесу у пацієнтів з III-IV клінічною стадією після застосування апробованого цитокіноподібного препарату вагомо скорочувалась й тривалість першого рецидиву після лікування – (9,8±0,4) і (16,3±0,6) доби відповідно (Р<0,05).  Висновки. Доповнення базисного етіотропного лікування оперізувального герпесу імунотропним препаратом алокін-альфа забезпечує скорочення тривалості клінічних проявів під час лікування, скорочення тривалості першого рецидиву після лікування, а також зменшення частоти рецидивів як у ВІЛ-інфікованих хворих, так і у хворих без імунодефіциту.

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці Резюме. При аналізі імунограм 59 хворих на різні клінічні форми герпетичної інфекції встановили тенденцію до зниження більшості показників клітинного імунітету. Тільки при генітальному, оперізувальному герпесі та інфекційному мононуклеозі число ТCD3 +-, ТCD4 +-лімфоцитів достовірно знижувалося, а імунорегуляторний індекс зазнавав статистично вагомого зниження тільки при інфекційному мононуклеозі. Концентрація сироваткових ІЛ-8, ІЛ-10, ІЛ-12, ІЛ-17 та більшість показників гуморального імунітету не зазнавала суттєвих змін. Разом з тим, відзначили підвищення рівня IgA при лабіальному герпесі та/або афтозному стоматиті, а також при генітальному герпесі. Ключові слова: герпетична інфекція, клітинний та гуморальний імунітет, цитокіновий статус.

Results of numerous retrospective studies have confirmed that the degree of cytoreduction and the size of the residual tumor after the primary surgery are the most important factors affecting overall life expectancy as well as the time to progression in patients with ovarian cancer (OC). The article presents the immediate results of the first 16 extensive cytoreductive surgeries in advanced OC performed at the Oncogynecology Department of the N.N. Petrov National Medical Research Center of Oncology.

У статті висвітлено шляхи взаємодії науковців лікарів кафедри сімейної медицини ВДНЗ України «Буко винський державний медичний університет» (БДМУ) із лікувально профілактичними підрозділами закладів пер винної медико санітарної допомоги (ПМСД) Черні вецької області через університетські навчально прак тичні центри. Наведено 5 річні результати організації та функціонування навчально практичних центрів ПМСД БДМУ та висвітлено їхню роль у додипломній та після дипломній підготовці сімейних лікарів. Ключові слова: взаємодія, сімейна медицина, сімейний лікар, навчально практичні центри первинної медико санітарної допомоги, медичний університет.

No abstract