Corona virus disease (COVID-19) is an infectious disease caused by the SARS-CoV-2 virus and its mutants. COVID-19 is often the cause of the development of pathologies on the part of the respiratory system against the background of hypoxia. One of the alternative methods of eliminating hypoxia is carboxytherapy, since carbon dioxide (CO2) has an anti-hypoxic, antioxidant effect due to its physiological properties. The use of CO2 in the treatment can be effective in eliminating the symptoms of pleuropulmonary pathology, as CO2 has anti-inflammatory, antiviral and antimicrobial effects.

Бактеріальні інфекції центральної нервової системи (ЦНС) продовжують залишатися важливою причиною захворюваності та смертності. Бактеріальний менінгіт (БМ) визначається як запалення мозкових оболонок (м’якої та павутинної), які оточують головний та спинний мозок і утворюють субарахноїдальний простір. Відмінною рисою БМ є проникнення мікробних клітин у спинномозкову рідину. Основний терапевтичний підхід до бактеріального менінгіту включає протимікробну терапію. Патофізіологічні аспекти БМ висувають певні вимоги до антимікробної терапії, оскільки інфекції субарахноїдального простору швидко спричиняють руйнування мозкової тканини. Тому лікування необхідно розпочинати якомога раніше, позаяк у субарахноїдальному просторі відсутні ефективні захисні механізми. Однак при БМ очікування підтвердження діагнозу та встановлення чутливості бактеріальних чинників лабораторними тестами може призвести до затримки початку прийому адекватного антибіотика. Тоді як раннє призначення антибіотиків на підставі клінічної підозри (емпіричне лікування) може запобігти затримці у лікуванні і, як наслідок, смерті та інвалідності. Крім того, емпіричний вибір протимікробних препаратів, заснований на прогнозуванні найбільш ймовірного збудника, є все більш складним у теперішній час через проблеми зі стійкістю до протимікробних препаратів. Однак сучасні дані свідчать про те, що при підозрі на БМ до отримання результатів спинномозкової рідини, необхідно внутрішньовенне введення антибіотиків. Встановлено, що трьома основними патогенами, які викликають БМ, є Streptococcus pneumoniae (SP), Haemophilus influenzae типу b (Hib) і Neisseria meningitidis (NM), тому емпірична терапія може включати ванкоміцин, цефалоспорин розширеного спектра дії та ампіцилін.

Циркадіанний ритм людини – один із обов’язкових складових в життєздатності організму. Фізіологічні ритми важливі для стабільності внутрішнього стану організму, так як забезпечують нормальну функцію органів у зв'язку з періодичними змінами навколишнього середовища і, таким чином, створюють умови адаптації організму. Яскравим прикладом цьому є  систематичний ритм сну та неспання, який пов'язаний з циркадіанними ритмами [1]. Основними регуляторами циркадіанних ритмів органів та систем організму є гіпоталамус і епіфіз через їх рецепторний зв’язок з мелатоніном [2]. У людей центральним водієм ритму циркадіанної системи є супрахіазматичні ядра (СХЯ) гіпоталамуса. Таким чином, основна роль в координації циклічних процесів в організмі належить циркадіанним коливанням функціональної активності нервової системи.

Порушення фізіологічних ритмів нервової системи патологічно пов’язані з виникненням тривожного стану, депресії, обсесивно-компульсивного розладу, інсомнії і інших психопатологій. Знання ритмічної природи нервової діяльності і залежність її порушення від її десинхронозу потребує терапії хронофармакоректорами. Хронотерапія розширює можливості в здійсненні індивідуального лікування пацієнта, враховуючи фізіологічні ритми організму. Отримані в останній час докази хронофармакологічних особливостей дії нейротропних ліків і їх здатність обмежувати дизритмію в організмі створюють нові та адекватні перспективи лікування нервової системи завдяки відновленню і корекції біологічних ритмів нервових порушень, зумовлених ритмодестабілізуючим впливом. В статті описані хронофармакологічні властивості мелатоніну, його роль в регуляції біоритмів організму та особливості хронотерапії при дезорганізації нервової системи, враховуючи хронофармакологічні властивості нейротропних засобів. Проаналізовані дані літератури отримані в результаті пошуку на платформах PubMed i Google Scholar.

Життєдіяльність організму – складна фізіологічна система органів, ритмічна активність якої знаходиться під впливом коливань процесів часу(день – ніч, пори року). Біологічні ритми – це еволюційний процес, "фізіологічний годинник" живого організму [1]. Біологічна ритмічність обумовлена ендогенно генетично закодованим молекулярним годинником організму, компоненти якого взаємодіють, щоб адаптувати циклічні зміни власне організму та його фізіологіч-ну активність з періодичністю дня та пори року [2]. По всьому тілу людини такий молекулярний годинник координує тимчасовий контроль функцій органів і тканин, регулюючи відповідні "програми" організму. Синхронність біоритмів між різними фізіологічними програмами організму (генераторами) значною мірою забезпечується нейронами, які безпосередньо реагують на певні сигнали навколишнього середовища.