, Інститут рибного господарства НААН України, м. Київ Мета. Розробити методи формування ремонтно-маточного стада та відтворення європейського харіуса у контрольованих умовах рибних господарств Карпатського регіону. Методика. В ході роботи яку проводили упродовж 2014-2017 рр. використовували загальновизнані у рибництві методи досліджень. Вирощування однорічок та дволіток риб проводили у ставах площею 135 м 2. Для інкубації ікри застосовували горизонтальні апарати для лососевих риб типу Шустера. Для годівлі молодших вікових груп харіуса використовували штучний спеціалізований корм європейського виробника «БіоМар». Результати. Впродовж трьох років на базі Державної установи рибницького форелевого заводу «Лопушно» було вирощене ремонтно-маточне стадо європейського харіуса у віці трирічок загальною кількістю 15 екз. За 8 місяців до відтворення із раціону харіуса було вилучено штучний корм та повністю замінено на природний. Для годівлі риб використовували заморожених личинок хірономід (Сhironomidae). Кормовий коефіцієнт природного корму за термін вирощування маточного стада в середньому становив 6 одиниць. Середня маса плідників, використаних у відтворенні, становила 181,3 г, середня довжина-25,0 см. Межі коливань за масою у самців складали від 190 до 260 г, у самиць-від 134 до 200 г; за довжиною у самиць-від 24,5 до 29,0 см, у самців-від 26 до 32 см. Самці на 35,8% переважали самиць за середньою масою; відповідно аналогічний результат спостерігали за середньою довжиною, яка у самців була більшою на 7%. Робоча плодючість самиць в середньому становила 2762±491 ікринок. Запліднення ікринок в середньому складало 60%. Наукова новизна. Вперше в Україні розроблено цілісний механізм наукових принципів та методичних рекомендацій з формування племінних стад та штучного відтворення європейського харіуса з метою відновлення чисельності популяцій у річках Карпатського регіону. Практична значимість. Проведені дослідження є основою для планування, та виконання робіт з відновлення чисельності популяцій європейського харіуса у водоймах Карпатського регіону.

ЖИВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ХАРІУСА (THYMALLUS THYMALLUSL ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМ ТА АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙВідомостей щодо характеру живлення харіуса в науковій літературі значна кількість. З 1836 -1887 рр. та до нинішнього часу цим питанням займалось багато вчених різних країн, де даний вид поширений в природному середовищі. Вивченню живлення роду харіусів присвячені роботи, що охоплюють райони Америки, Білорусі, Аляски, Чукотки, Камчатки, Сахаліну, Примор'я, Кольського півострова, високогірних озер басейну р. Ангара, басейну рр. Ками, Обі, Єнісею, Уралу, Язової, Віжаїхи, Буя, Чусової, Сильви, Косьви, Сарсу тощо [1 -10], а також річок Закарпатського регіону [11 -13].За літературними даними, харчовий спектр європейського харіуса нараховує декілька сотень видів різноманітних безхребетних, а інколи й хребетних тварин, які відносяться до 25 -35 родів та більше ніж 60 родин. Разом з тим, у складі їжі домінують представники 2-5 рядів безхребетних, що залежить від наявності 22 БІОРЕСУРСИ ТА ЕКОЛОГІЯ ВОДОЙМ

The rational use of valuable fish species from aquaculture is difficult to implement without knowledge of the state of the genetic structure of local stocks. Different types of DNA markers can be used to achieve the goals of selection and breeding work. The genetic structure of a local stock of rainbow trout (Oncorhynchus mykiss Walbaum, 1792) (Salmoniformes, Salmonidae) farmed in Ukraine was studied using DNA-markers: microsatellite (SSR-markers – simple-sequence repeats-markers) and intermicrosatellite (ISSR – inter-simple sequence repeat). Five fragments of trinucleotide microsatellite motifs with a single anchor nucleotide at the 3'-end were used as a primer for analysis by the ISSR-PCR method. Totally, 85 amplicons were obtained across the five loci, of which 92.9% were polymorphic. The total number of alleles ranged from 10 (marker (ACC)₆G) to 23 (marker (AGC)₆G). The following monomorphic amplicons were determined for the studied local stock of rainbow trout: according to marker (CTC)₆C – 770 and 520 bp bands, for the marker (GAG)₆C – 345, 295 and 260 bp, and for the marker (AGC)₆C – 350 bp. The average number of polymorphic bands per locus was 15.8. The selected ISSR primers had a level of polymorphic information content above the average. The most effective markers for molecular-genetic analysis of rainbow trout were (AGC)₆G and (AGC)₆C according to the percentage of polymorphic bands, marker index, effective multiplex ratio and resolving power. The selected ISSR loci allow the genetic structure of the studied local stock to be characterized using the total and the effective number of alleles per locus (Na and Ne were 1.9 and 1.4, respectively), the Shannon index (average value I was 0.4) and the unbiased expected heterozygosity (mean uHe = 0.3). Microsatellite-based analysis showed features of the genetic structure of the local stock of rainbow trout at six microsatellite loci (OMM 1032, OMM 1077, OMM 1088, Str 15, Str 60, Str 73). Allelic diversity was established and alleles with the highest frequency and most typical for the given stock were identified. The Shannon index and unbiased expected heterozygosity were determined using SSR-markers and were 1.42 and 0.79, respectively. This depicts the complexity of the population structure, a high level of genetic diversity and indicates a high level of heterozygosity of local stock. The “gene pool profile” established as a result of ISSR-PCR in the future will help to differentiate local stocks of rainbow trout in aquaculture of Ukraine. Microsatellite markers provide the ability to determine individual features of genetic variation of local populations and to conduct the management of genetic resources on fish farms.

No abstract

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ЦЬОГОЛІТОК ХАРІУСА ЄВРОПЕЙСЬКОГО (THYMALLUS THYMALLUSL ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПроблема відтворення лососевих риб більш ніж актуальна -поповнення природного ареалу на сьогодні можливе тільки за рахунок штучного розмноження.До середини ХХ століття харіус вважався недоцільним об'єктом для рибництва, однак зниження його природних популяцій в ріках привело до необхідності його штучного відтворення. Ініціаторами даних робіт були спілки рибалок-аматорів, які поширені в країнах Європи (колишній Югославії, Чехії, Словаччині, Румунії, Польщі, Данії, Франції, Італії, Швейцарії, Німеччині) [12,