BACKGROUNDːObesity is a widespread problem within modern society, serving to increase the risk of cardiovascular, metabolic, and neurodegenerative disorders. Peroxisome proliferator-activated receptor gamma (PPARγ) and PPARγ coactivator 1 α (PGC1α) play a key role in the regulation of cellular energy metabolism and is implicated in the pathology of these diseases. This study examined the association between polymorphisms of the PPARG and PPARGC1A genes and individual variability in weight loss in response to physical activity intervention.
METHODS AND RESULTSːThirty-nine obese Ukrainian women (44.4 ± 7.5 years, BMI > 30.0 kg/m 2 ) undertook a 3-month fitness program whilst following a hypocaloric diet (~1500 calories). Anthropometric and biochemical measurements took place before and after the program. Single nucleotide polymorphisms within or near PPARG (n=94) and PPARGC1A (n=138) were identified and expression of PPARG mRNA was measured via reverse transcription and amplification. The association between DNA polymorphisms and exercise-induced weight loss, initial body mass, biochemistry and PPARG expression was determined using one-way analysis of variance (ANOVA).The present intervention induced significant fat loss in all participants (total fat: 40.3±5.3 vs 36.4±5.7%; P<0.00001). Only one polymorphism (rs17650401 C/T) within the PPARGC1A gene was found to be associated with fat loss efficiency after correction for multiple testing, with T allele carriers showing the greatest reduction in body fat percentage (2.5-fold; P=0.00013) compared to non-carriers. CONCLUSIONSː PPARGC1A (rs17650401) is associated with fat loss efficiency of the fitness program in obese women. Further studies are warranted to test whether this variation is associated with fat oxidation.
З використанням методу patch-clamp у конфігурації nucleus attached встановлено, що ядерна мемб-рана кардіоміоцитів щура містить різні типи іонних каналів з провідністю у діапазоні від 10 до 400 пСм. Зокрема, зареєстровано інозитол-1,4,5-трифосфатні
ВСТУПЯдерна оболонка є напівпроникним бар'єром між цитоплазмою та нуклеоплазмою. Тран-спорт крізь ядерну мембрану забезпечуєть-ся наявністю у ній численних ядерних пор та іонних каналів з різними біофізичними властивостями. Незважаючи на велику різно-манітність іонних каналів у ядерній мембрані [1][2][3][4][5][6][7] та численні дослідження, присвячені внутрішньоклітинним сигнальним механіз-мам, зокрема Са 2+ -сигналізації, фізіологічна роль катіон-селективних іонних каналів у ядерній мембрані залишається остаточно нез'ясованою. Ключова роль іонів кальцію у скороченні кардіоміоцитів є загальновизна-ною. Значно менш дослідженим залишається питання механізмів участі Ca 2+ у регуляції транскрипції генів, адже відомо, що кальцієві сигнали поширюються не лише в цитозолі, але й у ядрі [8][9][10]. Іони кальцію можуть пасивно дифундувати із цитоплазми у ядро через ядерні пори [11]. Крім пор у ядерній мембрані наявні специфічні системи тран-спортування Са 2+ -інозитол-1,4,5-трифос-фатні [1,12] і ріанодинові рецептори [13,14]. Таким чином іонні канали ядерної мембрани є невід'ємною частиною системи Са 2+ -сигна-лізації, а відтак відіграють важливу роль у функціонуванні серцевого м'яза і можуть стати мішенню нових типів медичних препаратів для лікування захворювань серця. Також слід зазначити важливість досліджень іонних ка-налів ядерної мембрани на різних об'єктах, адже відомо, що їх експресія та, відповідно, характер поширення Са 2+ -сигналів можуть відрізнятися залежно від типу клітин. Раніше ми запропонували спосіб ізолювання ядер, придатних для дослідження методом patchclamp та описали високопровідні катіонні ка-нали (LCC-channels), інозитол-1,4,5-трифос-фатні рецептори та інші іонні канали ядерної мембрани нейронів центральної нервової системи [1].Метою цієї роботи було ідентифікувати іонні канали ядерної мембрани кардіоміо-цитів.
МЕТОДИКАДослідження виконано на щурах лінії Вістар віком 2-3 тиж. Після анестезії і декапітації швидко ізолювали міокард, поміщали його в попередньо окисгенований розчин Креб-
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.