The purpose of this study is to assess the structural changes in the national economy of Ukraine, the countries of the European Union, the USA and the Republic of Bilorus, which is supposed to be implemented through the use of an integrated indicator of the assessment of structural changes in the sectoral structure of The choice of components of the integral indicator for structural changes is due to the sectoral division of GDP into industry, agriculture and services. The proposed integral indicator reflects the harmonious (ideal) GDP structure peculiar to the post-industrial economy, while deviations in the real structure indicate structural changes in the national economy of Ukraine, the European Union, the USA and the Republic of Bilorus. The article presents the results of the calculation of the integral indicator of structural changes in the sectoral structure of GDP and its structural elements. Besides, the article provides analysis of the reasons for the deviations of real indicators from the harmonious ones. The calculations show the crisis phenomena both in the Ukrainian economy and in the EU, the USA and the Republic of Belarus.The domestic economy demonstrates significant deviations in virtually all sectors, indicating a low level of economy, a mismatch between supply and demand in the labor market, a low level of innovation, and the inertia of transformational processes within the transition to the post-industrial stage of production. The ISSN 2707-5036 . 2019 4 102application of the proposed methodology will allow us to identify strategic directions for the development of national economy sectors and develop forecast scenarios.

This article deals with the assessment of the structural changes of the national economy of Ukraine, which proposed to implement by applying the integrated index of structural changes, assessment of the structural changes of the sectoral structure of GDP, at determining the weighting coefficients and construction which uses the “golden ratio” rule. This approach is based on the theoretical completion of the economics as for the progressive development and transformation of society and the economy of the country according to the technological criterion, as well as the sectoral division of the national economy. The choice of components of the integrated index for structural changes is due to the sectoral division of GDP into industry, agriculture and services, and further distribution according to the sectoral structure of the national economy. The proposed integrated index reflects the consistent (ideal) GDP structure inherent in the post-industrial economy, while the deviation of the values in the real structure shows structural changes in the national economy of Ukraine and 28 countries of the European Union. The research justifies the weighting coefficients for the selected sectors of the economy, depending on the technological complexity of the process of producing goods (works, services). The article deals with the results of the calculation of the integrated index of the structural changes in the sectoral structure of GDP and its structural elements, as well as the analysis of the reasons for the deviations of real indicators from the consistent ones. The calculations show the crisis phenomena in both the Ukrainian economy and the EU countries, which are explained by the debt crisis in the EU in 2013 and the release of the UK with the EU. The domestic economy shows significant deviations in virtually all sectors, indicating a low level of economy, a non-conformity between supply and demand in the labor market, a low level of innovation, and the inertia of transformational processes in the transition to the post-industrial stage of production. The application of the proposed methodology will allow us to identify strategic directions for the development of sectors of the national economy and develop projection scenarios

The relevance of the study of business process management at manufacturing enterprises is determined by the presence of uncertainty and the existence of risks, in particular, structural risks. The timeliness and value of the abovementioned problem are also determined by the low level of implementation of risk management at enterprises. The provision of mechanisms for increasing the level of risk management is an extremely relevant problem of the modern economy, and the construction of risk optimization models is one of the main in the system of factors that affect the effective operation of the enterprise and the prospects for its development. The purpose of the article is to determine principles of formation and approaches to the construction of an “ideal” organizational structure of a manufacturing enterprise. The application of such principles will allow conducting effective management of a production enterprise. Methodology. Development of economic systems requires from industrial enterprises to develop new approaches to business process management, contributes to the spread of innovation in all spheres of production, forms a new image of structures, and provides their competitiveness in the domestic and world markets. An important area of research is the management of business processes of the enterprise, which will provide conditions for the development and effective operation of production enterprises on the basis of new knowledge, technologies, and effective management. The study was carried out based on the activity of PJSC “Shpolyansky Foodstuffs Plant” for 2014–2018. The practical result of the research conducted is recommendations for the implementation of the risk management system at the manufacturing enterprise, and as a stage – building an “ideal” organizational structure that will allow timely responding to the problems of risk management. Originality. Enterprises combine many business processes that carry out thousands of operations, therefore, it is relevant to develop effective approaches suitable for their detailed description, analysis of the features of operation, optimization, control, diagnosis of problem situations, and the formation of measures for their elimination, management of structural risks. This requires the creation of effective tools for solving these tasks.

Випуск 50 ISSN 2306-4420. Збірник наукових праць ЧДТУ 102 УДК 658.589 JEL Classification Code: O32, O35 О. В. Коломицева, А. М. Опаленко СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА У статті розглянуто теоретичні положення стратегії диверсифікації, особливості методів визначення ефективності диверсифікації продукції підприємства, а також основні напрями диверсифікації для виробничого підприємства. Здійснено комплексну оцінку складових інноваційного потенціалу підприємства, зокрема: у кадровій структурі підприємства, у матеріально-інноваційній складовій підприємства, в інформаційній складовій підприємства, у ринковій складовій підприємства, та як результат -оцінку ефективності здійснення інноваційних процесів. Визначено сильні та слабкі сторони найсильніших конкурентів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» в Україні. Ключові слова: стратегія диверсифікації; диверсифікація діяльності підприємства; інноваційний розвиток підприємства; інноваційний потенціал; інноваційний процес; інвестиційна стратегія підприємства.Актуальність проблеми (постановка проблеми). Розвиток підприємства, що базується на використанні інновацій, є найбільш перспективним, зокрема диверсифікація є одним із підходів, що надає можливість підвищити конкурентоспроможність підприємства. Одним із факторів, що впливає на здатність підприємства протистояти поширенню кризових процесів і дозволяє забезпечити стабільну діяльність навіть в умовах спаду загальної ділової активності, є розробка та реалізація стратегії диверсифікації як одного зі стратегічних напрямів розвитку. Стратегія диверсифікації охоплює всі напрями діяльності підприємства. Актуальність досліджуваної тематики полягає в тому, що використання стратегії диверсифікації має безліч переваг, однак необхідно зауважити, що диверсифікація, як і будьякий економічний процес, також має низку недоліків, які необхідно враховувати при виборі саме цієї стратегії.Аналіз останніх джерел досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблем теорії та практики аналітико-методологічних засад планування диверсифікації продукції в забезпеченні інноваційного розвитку підприємства здійснили такі дослідники: Т. Батракова, Т. Бова, Л. Гаєвська, С. Гринкевич, О. Дроздова, Ю. Єгупов, Л. Запащук та інші. Однак наявність низки неврегульованих питань зумовлює потребу формування загальної концепції аналітико-методологічних засад планування диверсифікації продукції в забезпеченні побудови моделі інноваційного розвитку підприємства.Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою дослідження є розробка теоретичних положень, методичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо побудови аналітико-методологічних засад планування диверсифікації продукції для моделювання інноваційного розвитку підприємства.Викладення основного матеріалу дослідження. Ряд науковців, зокрема Т. Панюк та О. Лукомська, вважають, що диверсифікація діяльності може розглядатися як засіб управління фінансовими ризиками [1, с. 189]. З таким поглядом важко не погодитись, оскільки сутність диверсифік...

У статті проведено аналіз системи вищої освіти України, зокрема, за ступенем вищої освіти «бакалавр», згідно з секторальним розподілом галузей знань/спеціальностей відповідно до попиту за 2010/2011-2018/2019 навчальні роки. Запропоновано методологію оцінювання інтегрального показника структурних зрушень у системі підготовки фахівців з вищою освітою ступеня вищої освіти «бакалавр», який побудовано відповідно до правил золотого перерізу. Розраховано відхилення інтегрального показника за трисекторною моделлю, яка відповідає структурі ВВП у постіндустріальній економіці; підкреслено важливість дослідження цих взаємозв'язків, оскільки вони підсилюються в умовах структурних перетворень економіки. Розрахунок інтегрального показника структурних зрушень вказує на необхідність заходів щодо посилення ролі держави в підвищенні рівня якості вищої освіти в Україні з урахуванням можливостей закладів вищої освіти (ЗВО) і потреб роботодавців у кваліфікованих фахівцях. Проведене в роботі оцінювання структурних зрушень у секторальній структурі вищої освіти України, а саме-розрахунки секторальних складових інтегрального показника відхилень від гармонійної структури за 2010/2011-2018/2019 навчальні роки, сформувало теоретичне підґрунтя для виявлення й оцінки закономірностей трансформації інституту вищої освіти в умовах ринкових відносин і зростаючої інтеграції та глобалізації освітнього простору. Ключові слова: вища освіта України; теорія «золотого перетину»; трисекторна модель; секторальна структура вищої освіти України; структурні зрушення; інтегральний показник структурних зрушень. Актуальність проблеми (постановка проблеми). Наукове опрацювання еволюції думки щодо сутності та ролі освіти у соціально-економічному розвитку суспільства дало можливість розглянути сутність освіти з економічного погляду, зокрема дослідити проблематику структурних зрушень в системі вищої освіти України. Слід припустити, що за умов активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні має виникнути попит на перепідготовку кадрів за пріоритетними напрямами. Дослідження механізму впливу вищої освіти на економічне зростання повинно привести до висновку, що вдосконалення системи освіти, підвищення якості освітнього процесу, нарощення людського капіталу неминуче має призвести до економічного зростання. У процесі поглиблення ринкових відносин розширюється коло суб'єктів, що беруть участь в управлінні та фінансуванні вищої освіти, посилюються підприємницькі функції вищих навчальних закладів. Оцінювання структурних зрушень в секторальній структурі вищої освіти України створить теоретичне підґрунтя для виявлення й оцінки закономірностей трансформації інституту вищої освіти в умовах ринкових відносин, зростаючу інтеграцію та глобалізацію освітнього простору. Аналіз останніх джерел досліджень і публікацій. На думку Л. Сергєєвої, будь-яка структура є інерційною складовою складних соціально-економічних систем, якою є й економічна, саме вона визначає сценарії її розвитку у довгостроковій перспективі і дозволяє розробити стратегічні напрями її розвитку [1]. Загалом...