Free base and zinc porphyrins functionalized with cyclooctatetraene (COT), a molecule known as a good triplet‐state quencher, have been obtained and characterized in detail by structural, spectral, and photophysical techniques. Substitution with COT leads to a dramatic decrease of the intrinsic lifetime of the porphyrin triplet. As a result, photostability in oxygen‐free solution increases by two to three orders of magnitude. In non‐degassed solutions, improvement of photostability is about tenfold for zinc porphyrins, but the free bases become less photostable. Similar quantum yields of photodegradation in free base and zinc porphyrins containing the COT moiety indicate a common mechanism of photochemical decomposition. The new porphyrins are expected to be much less phototoxic, since the quantum yield of singlet oxygen formation strongly decreases because of the shorter triplet lifetime. The reduction of triplet lifetime should also enhance the brightness and reduce blinking in porphyrin chromophores emitting in single‐molecule regime, since the duration of dark OFF states will be shorter.

Six porphycenes have been synthesized, bearing one, two, or three fluorine atoms attached directly to the 18‐π‐electron system at the meso positions. These novel compounds have been characterized by structural, electrochemical, and spectral techniques, combined with quantum chemical calculations. In three fluoroporphycenes, the unsymmetric substitution pattern leads to the presence of two nonequivalent trans tautomeric forms. They have been identified using electronic absorption, emission, and magnetic circular dichroism spectroscopies. Their relative energies have been estimated for the ground and lowest excited electronic states. Tautomerization potential is quasi‐symmetric in S0, but becomes strongly nonsymmetric in S1. Femtosecond transient absorption studies allowed determination of tautomerization rates, larger and similar for both directions of the double hydrogen transfer in S0, lower and disparate in S1. Fluoroporphycenes emerge as good candidates for detailed studies of mechanisms of double hydrogen transfer, as well as processes responsible for rapid radiationless excited state depopulation.

Об'єктом дослідження є метод синтезу наночастинок діоскиду кремнію, а саме метод Штобера. Синтез частинок за допомогою Штобер-процесу є прикладом золь-гель методу-одного з найбільш практичних і регульованих способів отримання наночастинок регульованого розміру, форми і морфології. Метод Штобера є класичним підходом до синтезу наночастинок діоксиду кремнію, проте в існуючих роботах відсутній систематичний підхід до встановлення зв'язку між такими параметрами реакції, як концентрації компонентів, температура і час проведення процесу. В ході дослідження використовувалися різні види інформаційного пошуку і вивчення інформації. В результаті роботи отримано огляд, який здатний вирішити завдання систематизації впливу зазначених параметрів в умовах Штобер-процесу. Розглянуто способи регулювання розмірів частинок кремнезему, а саме зміна: температури в досить широкому діапазоні від 5 °С до 65 °С; концентрації TEOS/H 2 O/NH 3 ; кількості і термодинамічної якості розчинника, а також вплив часу проведення реакції. Вплив зазначених параметрів розглядається не тільки з точки зору зміни окремого параметра, а й в комплексі з іншими. Встановлено закономірності зміни діаметра частинок для головних умов синтезу. Показано шляхи синтезу частинок методом Штобера від сотень нанометрів до мікрометрів. Показано, що для синтезу частинок з мінімальними розмірами необхідним буде зниження концентрації реагуючих компонентів: TEOS, H 2 O і NH 3. Це дозволяє знизити швидкість процесів гідролізу і конденсації, а також розчинність проміжного [Si(OC 2 H 5) 4-X (OH) X ], що визначає відсутність перенасичення в процесі зародкоутворення. Визначальними факторами такого зниження є підвищена температура синтезу і використання більш полярних розчинників. Результати роботи можуть бути використані для управління синтезом наночастинок діоксиду кремнію для різних застосувань-від каталітичних систем до функціональних наповнювачів матеріалів і, зокрема, створення супергідрофобних структур. ключові слова: метод Штобера, наночастинки діоксиду кремнію, регулювання розміру наночастинок, золь-гель процес.