No abstract

No abstract

Об'єктом дослідження є метод синтезу наночастинок діоскиду кремнію, а саме метод Штобера. Синтез частинок за допомогою Штобер-процесу є прикладом золь-гель методу-одного з найбільш практичних і регульованих способів отримання наночастинок регульованого розміру, форми і морфології. Метод Штобера є класичним підходом до синтезу наночастинок діоксиду кремнію, проте в існуючих роботах відсутній систематичний підхід до встановлення зв'язку між такими параметрами реакції, як концентрації компонентів, температура і час проведення процесу. В ході дослідження використовувалися різні види інформаційного пошуку і вивчення інформації. В результаті роботи отримано огляд, який здатний вирішити завдання систематизації впливу зазначених параметрів в умовах Штобер-процесу. Розглянуто способи регулювання розмірів частинок кремнезему, а саме зміна: температури в досить широкому діапазоні від 5 °С до 65 °С; концентрації TEOS/H 2 O/NH 3 ; кількості і термодинамічної якості розчинника, а також вплив часу проведення реакції. Вплив зазначених параметрів розглядається не тільки з точки зору зміни окремого параметра, а й в комплексі з іншими. Встановлено закономірності зміни діаметра частинок для головних умов синтезу. Показано шляхи синтезу частинок методом Штобера від сотень нанометрів до мікрометрів. Показано, що для синтезу частинок з мінімальними розмірами необхідним буде зниження концентрації реагуючих компонентів: TEOS, H 2 O і NH 3. Це дозволяє знизити швидкість процесів гідролізу і конденсації, а також розчинність проміжного [Si(OC 2 H 5) 4-X (OH) X ], що визначає відсутність перенасичення в процесі зародкоутворення. Визначальними факторами такого зниження є підвищена температура синтезу і використання більш полярних розчинників. Результати роботи можуть бути використані для управління синтезом наночастинок діоксиду кремнію для різних застосувань-від каталітичних систем до функціональних наповнювачів матеріалів і, зокрема, створення супергідрофобних структур. ключові слова: метод Штобера, наночастинки діоксиду кремнію, регулювання розміру наночастинок, золь-гель процес.

An approach to water emulsions modification with structure forming additives, namely cellulose esters, is proposed in the article. Influence of the film former origin on the system rheological properties at different shear-strain rates was examined. Structural and mechanical, as well as rheological properties of the studied systems were determined. The results confirm that hydroxyethylcellulose has a greater structure forming effect in comparison with carboxymethylcellulose. Hydroxyethylcellulose provides well-definite pseudoplastic properties to the two-component systems that facilitate the production and application of paints. The results of the investigation could be used in the emulsion paint (coatings) production.

No abstract