The article reviews the Ukrainian Encyclopedia of Religious Studies that will be published soon. The encyclopedic work was prepared by the academic team 20 years ago. The history of the encyclopedia case, its features, and achievements in religious studies, as well as problems and prospects of its publishing are covered.

Although we trace the beginnings of national religious thought in the time of Kievan Rus, its first secular professional appearances in the individual writings of public figures and in the lectures of some of the university professors of Kiev, however, socialism interrupted the process of becoming Ukrainian religious studies. Although ideologically incomplete and scientifically grounded in considering religious phenomena of the work of some Ukrainian scholars appeared during these years, in general, researchers of that era used Marxism's opiate religion in their work, sought to determine the ways and even times of dying, as then of the judgments. It is this orientation of religious studies in Ukraine that has been dominant, if not the only. Therefore, if colleagues from Russia at this time wrote fundamental works on the history of religion, its individual confessional manifestations, which have not lost much of their scientific significance in our time, then in Ukraine such works appeared only occasionally, because, according to the communist - Party installations, it was necessary to study not what religion is, but how to overcome it.

The liberation of religious studies from mechanical inclusion into the structure of the so-called scientific-atheistic theory of Marxism, the isolation and designation of it into an independent branch of humanitarian knowledge, actualized the issue of the correlation of religious studies disciplines, in particular the philosophy of religion, and theology or theology. The last terms we use here are unambiguous. Historically, the first one serves to define the theological theory of Catholicism and Protestantism, and the second one is Orthodoxy.

Ukraine is a religiously plural country since its appearance on the world map. Already in the first of its power formation, the Kiev-Rus power coexisted the beliefs of their gods of the Gentiles of various tribes, an attempt to combine them into a single pantheon sought to implement (albeit unsuccessfully) Prince Vladimir in 982. In our own way, our people perceived in their spiritual world and Christianity after his baptism by Prince Vladimir in 988. He united in his beliefs this religion with paganism, and thus became two-sided. And it could not be otherwise. Paganism is a religious picture of nature and human activity in it. Christianity is the religious picture of man in her relationship with other people and God. That is why, having come to our lands, Christianity, because of the absence of any of its specific natural connotations, could not replace, but rather supersede paganism. It baptized him. Therefore, we now have virtually no pure Christianity in the beliefs of the people, but Christianized paganism and, at the same time, lucid Christianity. This syncretism is one of the foundations of the religious plurality that characterizes the spiritual world of our people.

Григорій Сковорода (1722–1794) – видатний український філо-соф-просвітитель, життєвий шлях якого постає як цілісна концепція шукання Бога, який є «найвищою премудрістю». Єдиним цілим постають у його вченні Істинна людина і Христос. Шлях відкриття у власному серці «образу Божого» обирається мислителем як спасіння людства глубокою вірою, в якій розмежо-вується дотримання «зовнішніх» обрядів та справжня віра.Центральною куль-турно-філософською універсалією вчення Сковороди є «філософія серця», яка обертається в авторській концептосфері та перегукується з концептом «веселія серця» й образом «округленості» як «омріяного щастя»,пов’язаного з глибокою філософською ідеєю «сродності праці»,на якій побудовано сковородинівський антиклерикалізм. Спектр світоглядних орієнтацій Г. Сковороди є неймовірно широким, що дозволяє вважати його релігійним вільнодумцем. Філософ відходить від орто-доксального християнства, невдовольняється догматизмом і авторитаризмом релігії й прагне раціоналістично структурувати основні положення християн-ського віровчення, дати їм власне морально-етичне витлумачення, розглянути символічний зміст та образи біблійних оповідей. Своє особисте життя філософ мислив як життя мудреця-вчителя, який постійно перебуває у спілкуванні зв’язках з Богом.Важливо,що за Сковородою зміст молитви – це подяка Богові за те, що Він потрібне зробив неважким, а важке зробив непотрібним. Стаття має на меті презентувати читачеві деякі аспекти персоналізації духу європейської культури та української ментальності у філософії Г. С. Сковороди задля тлумачення основних орієнтирів світогляду філософа-гуманіста, розу-міння концептосфери його провідних ідей, роздумів щодо наукової рефлексії, міфів і стереотипів, які оточують постать вченого, та визначення універсаль-ності гуманістичного вчення мислителя як посередника між європейськими культурними цінностями та українською культурною ідентичністю.