Modern Ukrainian society is stratified not only economically, socially, professionally, informally, territorially, politically, historically, but ideologically and experiencedly. Is there something that unites Ukraine today? E. This - the present as a set of cultural and civilization factors and reality as a set of fateful events. The number and intensity of the fateful events for Ukraine in the last 3 years - from November 22, 2013, that is, the first protest against the non-signing of the association with the EU - is abundant. It is not time to sum up, there is a permanent crisis, there is a war, we have a lot of losses, but we have already made our choice.

The article reviews the Ukrainian Encyclopedia of Religious Studies that will be published soon. The encyclopedic work was prepared by the academic team 20 years ago. The history of the encyclopedia case, its features, and achievements in religious studies, as well as problems and prospects of its publishing are covered.

Pre-Formative Phase of the Discipline's Development1 Religious Studies2 is a relatively young scientific discipline for Ukraine. Its recent history dates from 1991, when Ukraine got its independence. However, Religious Studies can also be considered as one of the oldest branches of human knowledge. Information about religion was recorded on the territory of modern Ukraine during the ancient civilizations, and using archaeological, linguistic, and other monuments we can partially reconstruct archaic worldviews of proto-Ukrainians. The understanding of artifacts of popular spiritual life, however, appeared much later. The earliest roots of Ukrainian Religious Studies are to be traced in Kievan Rus. This medieval state flourished during the 9th to 13th centuries CE, and was notable for a highly developed literate culture.3 The historians of Ukrainian Religious Studies approach Old Rus chronicles, early Christian, and epic works as sources containing information about religions during specific periods, crucial events in the spiritual life of the people, and the rise of Christianity in Rus in particular. The Story of Years Bygone, the Teachings of Volodymyr Monomakh,

In the article presented M. Novak and T. Vaspernik highlight five possibilities of legislative restriction of rights in the sphere of freedom of conscience and religion. The authors, based on an analysis of the judgments of the European Court of Justice, examine in detail the grounds on which religious rights may be restricted. Restrictions on public safety. Restrictions on public order. Restrictions on public health. Restrictions on Moral Protection. Restrictions imposed to protect fundamental rights and freedoms other persons. Proselytism Blasphemy Other rights and freedoms of others

Стаття пропонує поглянути на сучасні політичні процеси крізь призму участі в них релігійного фактору. Вважаючи сучасну російсько-українську війну своєрідним тригером, який запустив глобальні зміни в системі міжнародних відносин, поховавши її попередню біполярну модель, автори аналізують зміни, які відбулися в Україні, зокрема її релігійного сегменту. Україна з маловідомої частини світового релігійного простору перетворюється на активного реформатора цього простору. У певний момент вона стає центром глобального протистояння трьох релігійних осередків – Константинополя, Риму і Москви, переформатовуючи звичний християнський ландшафт світу. Наведені кількісні і якісні показники присутності України як релігійного суб’єкту в європейському і світовому просторі свідчать як про його збагачення, так і проблемну конфліктність. Війна проявила латентні міжконфесійні протистояння і в Україні, і в світі. Такий потужний інструмент ідейного та ідеологічного впливу, як релігія/церква, використовується протиборчими сторонами для обґрунтування, виправдання, освячення агресії і захисту від неї. Автори зосереджують свою увагу на українському православ’ї, на його ролі в переформатуванні релігійного простору. Українці фактично поставили крапку у необмеженому домінуванні Московського патріархату у Вселенському православ’ї, що вплинуло на інші християнські спільноти. Тривала в силу історичних обставин відсутність України в геополітичному просторі подолана. Тепер вона суб’єктно присутня у всесвітній релігійній спільноті і перебуває там як самостійна духовно-організаційна сила, що буде лише нарощувати свій потенціал. Усвідомлюючи, що колишня система світової безпеки зазнала краху, а старі важелі стримування агресивних і небезпечних намірів окремих країн не спрацьовують, пропонується подумати про нові форми геополітичного співіснування. У конструктивному вирішенні спірних питань людська спільнота має акумулювати зусилля всіх можливих союзників альянсу, зокрема і такого потужного, як релігія, котра за тисячоліття своєї духовно-практичної діяльності напрацювала власні специфічні методи миротворення.