серед новонароджених в Україні, за даними медико-генетичної служби МОЗ, фіксується до 3 тисяч випадків природжених вад різних органів та систем. Вади сечово-статевої системи посідають 3-тє місце за частотою виникнення, серед яких вади розвитку жіночих статевих органів становлять до 6 %. Варто зауважити, що дані цифри є певною мірою суб'єктивними, адже певний відсоток патології жіночої репродуктивної системи виявляється лише при досягнені жінки фертильного віку, що значно ускладнює вибір методики та ефективність лікування. У більшості наукових досліджень відсутній комплексний підхід до вивчення проблеми перинатального морфогенезу і становлення топографії внутрішніх жіночих статевих органів. Дослідження, як правило, виконувалися фрагментарно і на незначній кількості об'єктів, без врахування корелятивних взаємовідношень внутрішніх жіночих статевих органів з суміжними органами в різні терміни перинатального періоду. Тому актуальним і своєчасним є проведення досліджень у рамках перинатальної анатомії жіночих статевих органів.У статті висвітлені особливості розвитку парамезонефральних проток та їх похідних наприкінці передплодового періоду онтогенезу людини. З'ясовано, що наприкінці передплодового періоду спостерігається морфометрична асиметрія складових сечостатевих комплексів, асинхронна редукція первинних нирок, а також морфометричні відмінності у розвитку пармезонефричних проток. Ключові слова: передплоди, мезонефральні протоки, парамезонефральні протоки, первинні нирки.

The study of morphogenesis and embryotopography of skull bones is important not only in understanding the normal development of the human embryo but also will improve existing methods of invasive treatment and visualization of various pathologies of the central nervous system in children.The aim was to investigate the peculiarities of morphogenesis and topography of some skull bones during the early stages of human ontogenesis.Material and methods. We have studied 14 series of consecutive histological sections of human embryos and pre-fetuses aged 6 to 11 weeks of intrauterine development by using a set of topical morphological methods (anthropometry, morphometry, histology, three-dimensional reconstruction).Results. The frontal and parietal bones appear at the end of the embryonic period as mesenchymal rudiments that gradually expand upwards from primary points of ossification (starting from the basolateral parts of the head). During 8th week of IUD, the germ of the ectomeningeal capsule is detected in the form of a thin plate, close to the brain. At the beginning of the pre-fetal period, histological signs of membranous ossification are revealed; frontal and parietal bones develop from paired rudiments, which gradually fuse, which was accompanied by active angiogenesis.Conclusions. The primary ossification centers in frontal and parietal bones of the human embryo appear at the beginning of embryological period and develop by membranous type. Two ossification centers appear in frontal and parietal bones and they gradually merge. At the beginning of the prenatal period, the rudiment of a small wing of the sphenoid, spheno-ethmoidal cartilage and signs of merging of both ossification centers in the parietal bone are detected.

No abstract

An analysis of the literature revealed the ambiguity of views in relation to the growth, development, formation of bones, a bone response to implantation in them of ceramic hydroxyapatite and demineralized bone matrix.

Кафедра анатомії людини імені М.Г. Туркевича (зав. -проф. В.В. Кривецький) ВДНЗ України "Буковинський державний медичний університет", м. Чернівці МОРФОГЕНЕЗ ПЕЧІНКИ ТА СУМІЖНИХ ІЗ НЕЮ СТРУКТУР У ПЕРЕДПЛОДІВ ЛЮДИНИРезюме. За допомогою комплексу морфологічних методів дослідження вивчено розвиток печінки та суміжних з нею структур у передплодовому періоді онтогенезу людини. Упродовж передплодового періоду спостерігається значне збільшення розмірів печінки. Встановлено, що в цей час вона є найбі-льшим органом черевної порожнини і займає її верхній та середній поверхи. Вивчено формування ос-новних структур на нутрощевій поверхні органа, де вже чітко визначаються права та ліва сагітальні борозни. У передньому відділі правої сагітальної борозни розміщений жовчний міхур; у передньому відділі лівої сагітальної борозни проходить пупкова вена. Описано будову печінково-дванадцятипа-локишкової зв'язки та топографоанатомічні взаємовідношення елементів, що проходять всередині да-ної структури. Вищезазначена зв'язка за товщиною значно перевищує печінково-шлункову зв'язку. Це пов'язано з тим, що між її шарами розміщені елементи як вентрального (загальна жовчна протока), так і дорсального (ворітна вена печінки та печінкова артерія) мезогастрія. Привертає увагу те, що товщина печінково-дванадцятипалокишкової зв'язки неоднакова в різних її частинах, вона поступово зменшу-ється в напрямку від воріт печінки до верхньої частини дванадцятипалої кишки та головки підшлунко-вої залози. Ключові слова: печінка, передплоди людини, печінково-дванадцятипалокишкова зв'язка.Одним із основних напрямків сучасної медицини є розробка стратегії перинатальної допомоги в Україні на державному рівні [1, 2]. Розуміння змі-сту формоутворювальних процесів, що призво-дять до виникнення природжених вад розвитку органів, в тому числі печінки та суміжних із нею структур, є дуже важливим для їх внутрішньоут-робної діагностики та лікування [3][4][5]. У свою чергу, це не видається за можливе без вивчення загальних закономірностей розвитку та станов-лення топографії органів і структур у пренаталь-ному онтогенезі людини. Перинатальна анатомія як напрямок сучасних наукових досліджень [6] спонукає науковців до вивчення будови органів упродовж внутрішньоутробного періоду розви-тку.Мета дослідження: з'ясувати особливості морфогенезу та становлення топографії печінки та суміжних із нею структур у передплодовому періоді онтогенезу людини.Матеріал і методи.